| В Кіровограді вийшла чергова книга, що розповідає про місцеву територіальну символіку, в яку автори-упорядники лише на свій, здається збочений розсуд, включали ті чи інші герби. До гербів про які вирішили, що нам вони «не потрібні» належать герби та проекти Новомиргорода.
Місто має давню та славну історію, що бере початок у 1740 році, і мало першоназву Тресяги по імені свого засновника, а потім було перейменоване у Новомиргород по імені полкового міста звідки з’явилися у ньому переселенці. Та до сучасного Новомиргорода н 1959 році приєднали інше місто, що було районним центром з другого боку річки Велика Вись Златопіль, яке мало першу назву Гуляй-поле.
Після заселення краю сербами місто певний час було центром управління Нової Сербії, а українці частково були виселені та замінені чорногорцями з Туреччини. Саме через це західна частина міста і досі називається його мешканцями Чорногорією.
В 1773 році Новомиргород з розряду шанців перевели в пасади і за часів існування вознесенської губернії в ньому розміщалося навіть три консульства: польське, неаполітанське та вімператорсько-римське.
Історія міста тісно пов’язана з першим історичним гербом, який місто отримало від Російської імперії у ХІХ столітті.
Герб має традиційну класичну форму французького геральдичного щита, поділеного на три частини.У горішній половині перетятого щита, в золотому полі, Державний Російський герб; у долішній, розтятій на дві половини, в першій (правій) - в лазуровому полі вензель Імператриці Єлизавети Петрівни, з боків якого - 1751р.; в другій (лівій) - в зеленому полі пандур (піхотинець), який стоїть в повній формі.
Герб проіснував і профункціонував з 1845 до 1917 року. Однак була спроба його поміняти вже через 15 років. Герольдмейстер Борис Кьоне запропонував проект нового герба міста: у зеленому полі - дві срібні шаблі, покладені навхрест золотими руків'ям донизу і вензелем цариці Єлизавети Петрівни над ними. У вільній частині - герб Херсонської губернії. Щит увінчаний срібною міською короною з трьома вежками та обрамований двома золотими колосками, оповитими Олександрівською стрічкою. Але проектам Кьоне не судилося було бути затвердженими.
За радянських часів рішенням N25 сесії міської ради 14.06.1988 року був затверджений новий герб. Виглядав він суто по-совковому та пройшов через імітацію конкурсу і досі, здається, не скасований. Герб те ж має французьку форму щита поділеного навпіл горизонтально з фортечними зубцями вгорі У першому червоному полі - срібний голуб, крила якого увінчані спілим золотим колоссям. У другому лазуровому полі - чорне коло зі срібною шахтною фрезою. В лазуровий пояс в середині вписана назва міста,що є грубим порушенням правил геральдики, які багатьом дилетантам не писані або навіть невідомі. Верхня частина щита, що має форму бійниць, у які вписана дата заснування міста - "1740". Автор герба місцевий художник-аматтор В.Мережко.
 Автори останньої книги «Символіка Кіровоградщини» Віталій Кривенко та Кость Шляховий, розмістивши у виданні свої малюнки замість офіційних гербів, на свій смак та розсуд або по обмеженості знань, майже повністю зігнорували геральдичну історію Новомиргородських символів. «Шлях виКривлення» у книзі, здається є черговою спробою писати для нащадків фальшиву і тенденційну історію геральдики. Навіть за колоніального минулого таке було неприпустимим, і існував просто безпристрасний «Свод Законов», де було зафіксоване все затверджене імператором, без скидок та нюансів на зразок «подобається – не подобається, або хочу – не хочу».
Анатолій Авдєєв, редактор журнала "Сурма"
| 
