В селі Бірки, що розташоване на межі лісу та степу в Олександрівському районі на Кіровоградщині є власне диво - дерев’яна церква Святого Миколая споруджена в 1648 році Богданом Хмельницьким. Дерев’яний храм планувався похідним і переносним. Козаки без пересувної церкви на війну не ходили… Але саме ця церква піти в похід не встигла, бо Богданове військо дуже швидко пересувалося переслідуючи польське військо, церкву розібрати не встигли. Трапилося це навесні 1648 року в проміжку між битвами під Жовтими Водами та в Горіховій Балці під Корсунем. На питання про те, чому церкву зібрали саме у Бірках є просте пояснення. Це зробили не тому, що ліс поруч, а тому що Бірки та землі навколо належали Богдану Хмельницькому. Бірки найстаріше з сіл Кіровоградщини. Дехто датує його появу 1048 роком під назвою Біргород. Поруч багато сел. З аналогічними назвами : Івангород, Омельгород, Китайгрод, що говорило про низку прикордонним з диким полем містечок Київської Русі.

 

Сьогодні храм стоїть на новому місці та новому фундаменті, куди його перенесли у 1820 році. А про різні перипетії Миколаївської церкви розповів нинішній його настоятель отець Володимир. З його розповіді вдалося дізнатися про цікаву деталь в житті храму. Коли радянська влада закривали та нищила храми, то саме ця церква збереглася завдяки кмітливості та винахідливості комірника місцевого колгоспу, який дізнавшись про план знищення храму, таємно завіз у храм зерно. Руйнівники відкривши храм і побачивши в ньому склад збіжжя, руйнацію перенесли у часі. А той час, слава Богу, не настав!

Нині храм потихеньку реставрують на скромні кошти нечисленної церковної громади та благодійників. Але на більші кошти для реставрації, незважаючи на звернення, ніхто ще не розщедрився.

В церкві затишно, ікони вбрані в гарні вишиті рушники, які дбайливо збирає настоятель отець Володимир, що закликає селян не викидати і не знищувати ці без усякого перебільшення раритети. Навколо церкви різногтравв’я та могили попередніх настоятелів. Церква має дзвіничку, поруч колодязь та шипшина і тимчасовий будиночок батюшки де на вікні номер його мобільного телефону, на випадок коли його треба терміново розшукати.

В сільській церкві проходять хрестини та вінчання, регулярно провадиться богослужіння. Отець Володимир підтримує добрі стосунки з сільською школою та районним музеєм і вважає, що храм може стати туристською Меккою. Сам батюшка щорічно мандрує з школярами туристським «Богдановим кільцем» - Чигирин - Суботів – Медведівка – Мотронівський монастир. А Бірки з унікальною церквою і історією поруч і могли приєднатися до такого загальноукраїнського маршруту. Козацьку історію в селі пам’ятають. Щороку в Бірках на Покрову проходять козацькі свята. На прапорі і гербі села козацька Богданова символіка.

Богданова церква врятована комірником без усякого сумніву потребує більшої участі у її долі. Якось дисонансом виглядають підсилені ремонтні роботи у мокві в сусідній Розумів ці у церкві побудованій героєм війни 1812 року генералом Миколою Раєвським. А чого влада не звертає уваги на Богданову церкву ? Невже російське колоніальне більше гріє душу ніж власне козацьке, та ще й створене гетьманом Богданом Хмельницьким ?

Анатолій Авдєєв