Головна | Мій профіль | Вихід Ви увійшли як Гість | Група "Гості" | RSS

Меню сайту
Locations of visitors to this page
Категории раздела
Мои статьи [2357]
Наш опрос
Ви впевнені у тому, що офіційна історія відповідає дійсності?
Всього відповідей: 476
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Форма входа
Головна » Статті » Мои статьи

Як розвалити національний музей за рік. Посібник для «чайників»

Як розвалити національний музей за рік. Посібник для «чайників»

В той час, коли Міністр оборони В.Гелетей періодично виявляє зрадників української армії в тилах та штабах, його заступники разом з очільниками деяких департаментів радо відкривають різні виставки, витворені бравими лєбєдєвськимиреконструкторами.

Відтак знову мова піде за «творчість» скандального директора Національного військово-історичного музею В.Таранця та його відданих музейних натхненників з музею Шереметьєвих та «Союзу «Народна пам'ять». Ці організації завдяки Таранцеві разом з «Красною Звєздою» вже ніби приросли до музею та поселилися під однією вивіскою. Проте це, очевидно, мало хвилює чиновників з Міноборони: хай там будуть чи то вихідці з партії регіонів, чи хто, пов'язаний давніми зв’язками з російськими терористами – байдуже! Пише polperex

Тому напередодні Дня Незалежності України заступник міністра І.Руснак та керівник гуманітарного департаменту МОУ О.Щербінін разом із скандальним чиновником Я.Жилкіним – членом партії регіонів та головою ВГО «Союз «Народна пам’ять», прийшли до музею аби перерізати стрічку виставки. Хоча і в цій справі  першість було надано не заступнику міністру Руснаку, а саме Жилкіну. Ну, а що ж ви думали – Таранцеві «ідейні кореша» по пошуковій археології.

І якщо ви наївно думаєте, що ця виставка (напередодні Дня Незалежності) була присвячена діям української армії на Сході, то ви глибоко помиляєтеся! Це он можете вийти на вулицю і на тротуарі біля музею роздивитися з десяток світлин. В музеї  ж на експозиційних площах понад 400 м.кв. місця героям АТО чомусь не знайшлося.

Натомість виставка, яка ніби як урочисто відкривалася, була присвячена 100-річчю Першої світової війни (виявляється, Таранець, ще досі не відзначив цю дату!) і гетьману П.Скоропадському («Війна і мир гетьмана Скоропадського» - ну майже за Толстим!). В той час, коли Україна вперше за роки незалежності воює, а весь світ стоїть мало не на порозі третьої світової війни, іншої тематики для виставки чомусь не знайшлося. Як і більших достойників для  її відкриття, ніж Я.Жилкін.

Хоча, з огляду на те, що музей повністю окупований палкими прихильниками радянщини вкупі з «регіонівською» ідеологією та «руським миром», поява особи Жилкіна цілком виправдана  й закономірна. Це той самий чиновник, який, перебуваючи на посаді відповідального секретаря Державної міжвідомчої комісії у справах увічнення пам’яті жертв війни і політичних репресій, виступає на захистрадянських пам’ятників та символів – не дай Боже, нищити їх! (http://from-ua.com/obzor-pressi/314410-bespamyatstvo.html)

Але з початком «Революції гідності» «ленінопади» по містах і селах України таки відбулися, добряче зменшивши кількість цих «пам’ятників». Пан Жилкін на цей процес вже впливу не мав. До речі, зараз, за ініціативою Президента П.Порошенка розробляють новий закон про заборону тоталітарних символів радянської епохи,  як і зняття радянського свята «23 лютого – дня захисника Вітчизни». Цікаво, тоді Жилкін з Таранцем також будуть гнути свою лінію перед російськими покровителями та волати «дедываевали»?

Використовуючи своє службове становище і власну «кишенькову організацію» Я.Жилкін намагався монополізувати всю пошукову діяльність на території України  та «підім’яти» під себе решту пошукових організацій та загонів. Ще в 2013 році кримські та інші пошуковці скаржилися, що Жилкін, використовуючи службове становище, всіляко перешкоджає їхній діяльності, якщо до нього не йдуть «на поклон». Міг затримувати чи навіть відкликати дозволи на пошукові роботи, нацькувати на організації міліцію чи СБУ. Натомість, прикриваючись «законністю», створив зі своїх штатних співробітників власний пошуковий загін, та, маючи можливості, потихеньку дерибанив державний бюджет  на власні потреби. Нагадаємо, що на цій посаді Жилкін перебуває з літа 2012 р.

Влітку 2013 р. на Житомирщині Жилкін разом з Таранцем  витягли башту танку Т-34 та урочисто пообіцяли  передати її до музею Міноборони. Проте й досі її ніхто не бачив.

Так от, заступнику міністра І.Руснаку зовсім не ніяково було разом з регіоналомЖилкіним  відкривати в Таранця в музеї виставку, не дивлячись на те, хто там з ким мав зв’язки: чи то з Лєкарем, чи то  з Гіркіним.Цікаво, а міністр В.Гелетей теж такої думки дотримується? Мабуть, не зовсім, раз не прийшов на відкриття тієї «виставки».

Загалом, ілєбєдєвський призначенець Таранець, що потрапив на цю посаду всупереч закону і здоровому глузду, а також засилля прорадянських організацій, напевне, були покликані використовувати науковий та експозиційний ресурс музею зовсім не на благо української національної ідеї та її Збройних Сил, а, навпаки, знівелювати та розібрати те, що було, прикриваючись якоюсь там доцільністю. В Міноборони ж на вищих керівних посадах немає фахівців, які б побачили, що головний ідеологічний центр патріотичного виховання ЗСУ іде не тим шляхом разом зі «сталінським командиром» В.Таранцем. Натомість, як ні в чому не бувало приходять споглядати таранцевсько-шереметьєвські виставкові шедеври.

Окремо хотілося повернутися до самої тематики виставки. Чимало істориків напевно, довго розмірковували б над вибором саме особи П.Скоропадського аби показати трагізм Першої світової війни для України. Особливо, зважаючи на той факт, що оригінальні предмети родини Скоропадських в Україні можна перерахувати на пальцях. Проте такі дрібниця для реконструктораТаранця не проблема: адже всі дірки можна закрити банерами, а деякі експонати можна просто «притягнути за вуха до виставки.

Разом з тим, враховуючи реалії нинішнього воєнного часу, особливої актуальності зажило б те, якби увага зосередилася довкола інших подій, ще напередодні приходу Скоропадського до влади. Зокрема, такої самої окупації і радянізації українських земель, створення в грудні 1917 року більшовицької Донецько-Криворізької республіки (ось вони трагічні історичні паралелі!), боротьбу УНР за незалежність і проголошення легендарного ІУ Універсалу, а також таке саме узурпаторське прагнення тоді більшовицької, а нині путінської Росії відрізати Україну від моря шляхом створення маріонеткових республік! Історія повторюється по спіралі.

Натомість грамота Скоропадського, видана 14 листопада 1918 року про федерацію з небільшовицькою Росією, якої де-факто не існувало, націоналістичними силами вважалася фактом зради самостійності України. Наслідком стало антигетьманське повстання Директорії як опозиційної до гетьмана сили, яка поставила крапку на федерації з Росією. Попри те, що Скоропадський чимало зробив, головною проблемою провалу його правління було не підтримання українських соціалістичних партій (за концепцією Винниченка – українець – це соціаліст, відтак несоціаліста Скоропадського не вважали українцем). Післяревлюційна вакханалія, як відомо, не принесла багато ладу, Україну продовжували шарпати з усіх боків. Зважаючи на  вже  пережиті болючі сторінки  в українській історії, нині в умовах  війни з путінськими військами потрібно докласти надзусиль для збереження держави. Ось на чому слід би було зосередитися в подібній виставці, а не виставляти цяцьковані гільзи та інші дрібнички та розповідати, що це так гарно як у «ювелірній крамниці»!

В цілому ж виставка виконана Таранцем у «канонічному реконструкторському» стилі  за методом «я тєбяслєпіла із того шо било». Знову навішали банерів, наставили ляльок-манекенів та просто дотичних випадкових предметів, які за своїм ідейним навантаженням не розкривають головної мети виставки (якщо, звичайно, вона взагалі була!). Ці виставкові декорації наводять лише на одну думку: якщо людина може «вийти» з реконструкції, то реконструкція з людини ніколи... І Таранець щоразу це доводить, розповідаючи мало не про «монопольну» роль реконструкції у вивченні історії та патріотичному вихованні. Хоча дане твердження,здається взагалі перебуває за рамками здорового глузду.

От тут от хочеться запитати: а як же Національний військово-історичний музей жив до Таранця «без реконструкції», займаючись тим, чим і повинен займатися будь-який нормальний музей? Якщо Таранець за все своє свідоме життя навчився займатися лиш е цим, це ж іще не значить, що реконструкцію потрібно «тягнути» до музею, втілюючи в гротескно-кіношних декораційних формах. А як обходиться «без реконструкції», наприклад, Національний музей Великої Вітчизняної війни? Нормально працюють люди, ні на чому не зациклюються.

Остаточним «апофігеєм» виставки є одна з центральних вітрин, фото якої навіть не посоромилися виставити на сайті музею. Розмістивши в ній зразок однострою гетьманського конвою, нагороди П.Скоропадського, так званий «задник» вітрини задрапірували всіма можливими прапорами, які Таранець знайшов в музеї: це й прапор 3-ї Залізної дивізії О.Удовиченка, що хронологічно належить до 1920 р., прапори комбатантських організацій з США та Канади 1930-40-х рр. (!) та чомусь (?!) туди потрапили сучасні прапори Сумського артилерійського інституту (колись училища). Таку експозиційну «кашу» ну дуже важко заради хоч якоїсь пристойності назвати еклектикою. Просто «винос мізків», хоча Таранцеві їх, напевно, й не заносили! На кого взагалі розрахована така виставка? На людей,далеких від історії і які не розберуться, де який прапор? Але ж музей має подавати грамотну й достовірну інформацію! Як вистачає глузду таке виставляти?  Чергова ганьба директора-реконструктора, який виставив національний заклад на посміховисько! Цей факт лише вчергове підкреслює відсутність наукового професійного підходу в діяльності музею, що в перспективі несе загрозу втрати ним статусу національного закладу. Таранцеві  навіть вже  можна  видавати книгу «Як розвалити національний музей за рік. Посібник для «чайників».

 

Керівництву Міноборони слід негайно вживати всіх заходів задля порятунку музею та  відновлення його високопрофесійного  наукового рівня! В умовах війни  українське суспільство заслуговує бачити достойний УКРАЇНСЬКИЙ військовий, а не проросійський музей, в якому гідно будуть представлені імена борців за  Українську Державу.

 

Комітет порятунку музею.

Категорія: Мои статьи | Додав: vik (29.08.2014)
Переглядів: 499 | Рейтинг: 0.0/0 |
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Поиск
Друзья сайта
  • [11.02.2017][Мои статьи]
    Комітет порятунку музеїв протестує! (0)
    [26.01.2017][Мои статьи]
    Excavations at Baturyn in 2016 (0)
    [04.09.2016][Мои статьи]
    Музей плакату представляє Юрія Неросліка (0)
    [12.07.2016][Мои статьи]
    РОЗКОПКИ У БАТУРИНІ 2015 РОКУ. РЕКОНСТРУКЦІЇ КІМНАТ ПАЛАЦУ МАЗЕПИ (0)
    [06.01.2016][Мои статьи]
    РОЗКОПКИ ГЕТЬМАНСЬКОЇ СТОЛИЦІ БАТУРИНА У 2014-2015 РОКАХ (0)
    [18.12.2015][Мои статьи]
    Гармату Мазепи "Лев" вкрали з Кремля?! (0)
    [15.12.2015][Мои статьи]
    Аліна Певна: «Маріуполь – туристична та культурна Мекка Донеччини» (0)
    [14.12.2015][Мои статьи]
    "Відчуй Україну":Столичные живописцы привезли в Мариуполь пейзажи (0)
    [08.12.2015][Мои статьи]
    Відчуй Україну! - Маріуполь (0)
    [07.12.2015][Мои статьи]
    Мистецька акція «Відчуй Україну» стартує в АТО! (0)

    Каталог статей

    Міні-чат
  • Copyright MyCorp © 2017
    Зробити безкоштовний сайт з uCoz