Мінкульт фінансує друга-плагіатора Гіркіна з Міноборони України!
 Нещодавно в Міністерстві культури завершився Всеукраїнський конкурс з відбору кращого ескізу ордену Небесної Сотні, який проводився відповідно до розпорядження Президента України.
З 17 представлених ескізних проектів переможцями обрано львів’ян-Тараса Возняка та Костянтина Ковалишина, які запропонували сріблясто-синій хрест з викарбуваними на реверсі словами «свобода та гідність». Також за результатами конкурсу визначено друге й третє місця серед учасників. Так, друге місце посів авторський колектив з Києва Олександра Сопова та Алевтини Несіної-Інкової.
 А ось на третьому місці- несподіваний сюрприз – привіт від реконструктора-геральдистаОлекси Руденка! Того самого Олекси Руденка, який досить активно разом з директором музею Міноборони В.Таранецем (він же де-факто й командир «КраснойЗвєзди») стрибає по полях бутафорських війнушок; того, хто всіляко вигороджував (аби не кинути тінь) Таранця в телесюжетах з приводу перебування у них восени минулого року в Києві любителя реконструкції, а нині головного терориста Донбасу Гіркіна-Стрілка. Бо ніби він у них і був, і бачили, але добре не роздивилися… Одним словом, «я така затуркана…»
http://mincult.kmu.gov.ua/mincult/uk/publish/article/367128;jsessionid=26DCE58AB6BEFDDD55BC93AF0435A158.app1
З приходом Таранця до музею Міноборони Руденко теж «вставляв свої п’ять копійок» на адресу такого «поганого директора Карпова» та його працівників, які нічогісінько на вміють робити. Так от тепер точно можна сказати, що «ТАКОГО» вони робити не вміють! Бо займатися відвертим плагіатом, як «великий геральдист» Руденко не кожному до снаги!
Тому що, коли подивитися не ескіз ордену Небесної Сотні у виконанні О.Руденка – то це один до одного Хрест Симона Петлюри, який було засновано ще в 1932 році і який вручався всім учасниками визвольних змагань. А якщо точніше говорити, то свої витоки він бере відОрдену Визволення (цей взагалі ідентичний з руденківським!) – одного з перших орденів УНР. Його статут особисто затверджував Симон Петлюра ще в жовтні 1920 р., але до його виготовлення за браком коштів справа так і не дійшла. І лише в 1932 р. після смерті С.Петлюри на основі Ордена Визволення було розроблено Хрест Симона Петлюри. В 1972 році Рада УНР в екзилі надала йому статус ордена.
То як же це так, пане Олексо? «Творчі шукання» пішли найкоротшим шляхом? Чи «реконструкція» настільки мізки забила, що жодної нової думки там не з’являється? Чи це з розрахунку на тих, хто в своєму житті нічого, окрім «краснойзвєзди» не бачив?
 Цікаво, а куди ж дивилася комісія Мінкультури, коли відбирала проекти? Чи там не було фахівців, які б могли сходу побачити цей Хрест Симона Петлюри у виконанні О.Руденка? Можна,звичайно, багато говорити про фалеристичні традиції – це як музиканти про сім нот. Ага. Але це ж відвертий плагіат!!! Та ще й такий,за який Мінкультури присудило ІІІ місце з премією з держбюджету в розмірі 10 тисяч гривень! Як вам таке подобається: країна в умовах війни платить премію за плагіат!
От гарно виходить: всі друзі реконструктора- терориста Гіркіна-Стрілка мають зиск з держави – Таранцю, що незаконно вліз до музею, платить зарплату Міноборони, а Руденку – премію за плагіат Мінкультури! Невже за це загинула Небесна Сотня, а нині гинуть військовики на Сході?! Коли ж, нарешті, посадовці обох міністерств навчаться бути професіоналами та відрізняти зерно від полови?! Це просто ганьба на всю Україну!
Комітет порятунку НВІМУ.
| 
