Головна | Мій профіль | Вихід Ви увійшли як Гість | Група "Гості" | RSS

Меню сайту
Locations of visitors to this page
Категории раздела
Мои статьи [2357]
Наш опрос
Ви впевнені у тому, що офіційна історія відповідає дійсності?
Всього відповідей: 476
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Форма входа
Головна » Статті » Мои статьи

Німецький танк Т-ІІІ знайшли під Вишгородом
Німецький танк Т-ІІІ знайшли під Вишгородом
Німецький танк Т-ІІІ знайшли під Вишгородом
Тема пошуку танків продовжується! Що дарує ні з чим не порівняну насолоду всім учасникам. Нині планується експедиція до секретного місця загибелі німецького танку Т-ІІІ на Лютізькому плацдармі. Рівень таємності – вищий. Розвелося багато бізнесменів від пошуку, які успішно продають подібні знахідки. Наше завдання – доставити залишки панцерника до державного музею. Важка то справа… І невдячна.

Початок цієї пригоди за покійним директором Музею слідопитів при журналі Музеї України Володимиром Даниленком. Саме він переконав нас всіх почати пошук танків на Київщині. Системно. При Національному музеї-заповіднику Битва за Київ у 1943 році створили пошуковий загін, куди увійшли відомі журналісти. І почалося...

Ми знайшли точки загибелі кількох танків, їх фрагменти. Навіть систему Катюша...

Потім дівчата з музею звернули нашу увагу на діораму, де зображено палаючий Фердинанд. Почали шукати Фердинанд. Вийшли на їх базу під Житомиром. Історики впали у ступор. Радянська історія - то казка. Все не так! Реалії - інші! Підтвердження - наше полювання на 10 субмарин останнього конвою Гітлера до Чилі і Аргентини. Вже маємо фото українського підводного човна Крігсмарине з тризубом на секретній базі в Аргентині. Що скажуть скептики? Те саме з танками...

Разом з Володимиром Даниленком ми так підняли тему пошуку танків в області, що змусили перейнятися проблемою керівників Київської ОДА і Вишгородської РДА. Потім мій друг Даниленко трагічно загинув від вибуху снаряду... Танки залишилися.

Голова Вишгородської РДА Олександр Приходько залучив керівництво Генштабу ЗСУ, і музей в Нових Петрівцях отримав САУ ИС-3. Вже в експозиції. Але, пошук загиблих танків тихо тривав.

Нині вийшли на ИСУ-152 у Пухівці. Є інтрига...

А нині розкопали Т-ІІІ. Команда та сама, що і при знешкоджені авіабомби... Деталі - секрет...

Танк розірвало. Мабуть від прямого попадання. Маємо фрагменти.

-Наш музей організовує експедицію до точки останнього бою! - заявив директор Нацмузею Битва за Київ у 1943 році Іван Вікован, - Плануємо зібрати всі залишки танку Т-ІІІ, виставити їх на нашій площадці, музеїфікувати. Маємо великий фронт робіт. Все поки в секреті - мародери, пошукові бізнесмени, збирачі металобрухту... Протидія велика! Але, ми маємо реальну підтримку держави - Київська ОДА, Вишгородська РДА. Тож переможемо! Застерігаю різноманітних авантюристів від непродуманих дій!

Поки все. Сподіваємося, Т-ІІІ буде у державному закладі.

І довідка. Вікі:

Panzerkampfwagen III — німецький середній танк часів Другої світової війни, серійно випускався з 1938 по 1943 рік. Скороченими назвами цього танка були PzKpfw III, Panzer III, Pz III. У відомчому рубрикаторі військової техніки нацистської Німеччини цей танк мав позначення Sd.Kfz. 141 (Sonderkraftfahrzeuge 141 — машина спеціального призначення 141). У радянських історичних документах і популярній літературі PzKpfw III іменувався як «Тип 3», Т-III або Т-3. Ці бойові машини використовувалися Вермахтом з першого дня Другої світової війни до їх повного знищення в боях. Останні записи про бойове застосування PzKpfw III в штатному складі підрозділів вермахту датуються серединою 1944 року, одиночні танки воювали аж до капітуляції Німеччини. З середини 1941 по початку 1943 року PzKpfw III був основою бронетанкових військ вермахту (панцерваффе) і, незважаючи на значну слабкість у порівнянні з сучасними йому танками країн антигітлерівської коаліції, вніс значний внесок в успіхи вермахту того періоду. Танки цього типу поставлялися арміям країн-союзників Німеччини по Осі. Захоплені PzKpfw III з хорошими результатами використовувалися Червоною армією. На базі PzKpfw III в Німеччині та СРСР створювалися самохідно-артилерійські установки (САУ) різного призначення.

Технічні вимоги до танка включали в себе:

маса близько 10 тонн;
озброєння з 37-мм гармати в обертаючий башті;
максимальна швидкість не менше 40 км / год;
використання двигуна HL 100 потужністю 300 к. с. виробництва фірми «Майбах», трансмісії SSG 75 фірм Zahnradfabrik Friedrichshafen, механізму повороту типу Wilson-Cletrac і гусениць Kgs.65/326/100.

Після вивчення попередніх проектів, представлених «Даймлер-Бенц», MAN і «Рейнметалл», Управлінням озброєнь влітку 1934 року були видані замовлення на виробництво прототипів :

«Даймлер-Бенц» — два прототипи шасі;
M.A.N. — Один прототип шасі;
«Крупп» — два прототипи башти;
«Рейнметалл» — один прототип башти.

За результатами випробувань прототипів, було вибрано шасі «Даймлер-Бенц», перший примірник якого був зібраний в серпні 1935 року. На додаток до перших шасі, позначається як ZW1 і ZW2, «Даймлер-Бенц» отримала контракт на створення ще двох поліпшених прототипів — ZW3 і ZW4. Два прототипи башт «Крупп» були закінчені ще в серпні 1934 року, але остаточно вони були обрані тільки після порівняльних випробувань їх разом з баштами «Рейнметалл» на прототипах шасі Panzerkampfwagen III Ausf. A, B, C і D

Замовлення на виробництво «нульової серії» з 25 танків, призначеної для військових випробувань, був виданий Управлінням озброєнь в грудні 1935 року, при цьому випуск перших танків був намічений на жовтень 1936 року з тим, щоб передати всі 25 машин військам вже до 1 квітня 1937 року. На той час позначення танка кілька разів змінювалося, поки наказом від 3 квітня 1936 року не було встановлено в остаточному варіанті — Panzerkampfwagen III.
Контракт на виробництво першої передсерійної партії (1.Serie/ZW) з 10 машин був виданий фірмі «Даймлер-Бенц», башти ж для танків повинна була поставити «Крупп». Крім них, у виробництві був задіяний ряд інших фірм, які виробляли окремі вузли та компоненти танка. Так, броньові корпуси та бронювання башт виготовлялися фірмою «Дойче Едельштальверке», ряд інших фірм поставляли оптичні прилади і компоненти силової установки і ходової частини .
Наприкінці літа 1940 року 168 танків Panzerkampfwagen III версій F, G і Н були переобладнані для руху під водою і повинні були використовуватися при висадці на англійське узбережжі. Глибина занурення становила 15 м; свіже повітря подавався шлангом довжиною 18 м і діаметром 20 см. Навесні 1941 року досліди були продовжені вже з 3,5-м трубою — «шнорхель». Оскільки висадка в Англію не відбулася, деяка кількість таких танків зі складу 18-ї танкової дивізії 22 червня 1941 подолало по дну Західний Буг.
Pz III використовувалися на всіх театрах військових дій — від Східного фронту до африканської пустелі, всюди користуючись любов'ю німецьких танкістів. Зручності, створені для роботи екіпажу, можна було вважати взірцем для наслідування. Їх не мав жоден радянський, англійський чи американський танк того часу. Прекрасні прилади спостереження й прицілювання дозволяли PzKpfw III успішно боротися з потужнішими Т-34, КВ-1 і «Матильда» в тих випадках, коли останні не встигали його виявити.

Танк PzKpfw III був в цілому типовим представником німецької школи танкобудування, але з деякими істотними особливостями, властивими іншим конструкторським концепціям. Тому за своїм конструктивним і компонувальних рішенням він, з одного боку, успадковував переваги і недоліки класичного компонування «німецького типу», а з іншого — не мав деяких негативних її особливостей. Зокрема, індивідуальна торсіонна підвіска з опорними катками малого діаметра була невластива німецьким машинам, хоча вона дуже добре себе зарекомендувала у виробництві та експлуатації. Пізніші «Пантери» і «Тигри» мали менш надійну в експлуатації та ремонті та конструктивно складнішу традиційну для німецьких танків «шахову» підвіску.

В цілому PzKpfw III був надійною, легкокерованою машиною з високим рівнем комфортності роботи для екіпажу, його модернізаційний потенціал для 1939—1942 років був цілком достатній. Раціональний розподіл обов'язків членів екіпажу і ряд конструктивних рішень цієї моделі (індивідуальна торсіонна підвіска) зробили великий вплив на радянську школу танкобудування. З іншого боку, незважаючи на надійність і технологічність, перевантажена ходова частина і обсяг підбашенної коробки, недостатній для розміщення потужнішої гармати, не дозволили їй утриматися у виробництві довше 1943 року, коли всі резерви по перетворенню «легко-середнього» танка в повноцінний середній були вичерпані.

Німецький танк Т-ІІІ знайшли під ВишгородомВ ходе подготовки к операции «Зеелёве» (запланированного вторжения в Британию в 1 940 г.) немцы занимались усовершенствованием бронетехники, создавая версии, пригодные для действий в амфибийных операциях и даже для движения под водой на глубине до 15 м (таухпанцер — ныряющие танки). В сентябре и октябре 1 940 г. было сформировано три части в составе 2-го танкового полка, названные танковыми батальонами «А», «Б» и «Ц». Танки PzKpfw III и IV были приспособлены для погружения и подводного хода. Начались тренировки в районе Путлоса в Гольшейне.

Все существовавшие отверстия специалисты заделали, а воздухозаборники двигателей и вовсе ликвидировали. Башенный погон проложили резиной, с помощью которой также перекрыли доступ воды в орудие, пулеметные гнезда и командирскую башенку. Все заглушки проложили специальным шнуром так, чтобы после выхода танка на сушу их можно было уничтожить взрывом малой мощности, разом подготовив машину для боевого применения.

Когда танк нырял под воду, воздух подавался туда через усиленный арматурой шланг диметром 20 см и длиной 1 8 м, присоединенный к поплавку, который оставался на поверхности. Чтобы обеспечить возможность переговариваться по рации, к поплавку также присоединяли антенну. Выхлопные патрубки снабдили специальными клапанами высокого давления, чтобы не допустить попадания воды внутрь, вода обеспечивала двигателю охлаждение, когда машина находилась в погруженном состоянии. Проникающая внутрь влага удалялась с помощью помпы.

Для ориентировки под водой применялся гироскоп направления, однако данные курса передавались по рации с транспортного корабля, с которого машины «ныряли». Генерал танковых войск Рейнхардт, под командованием которого проводились учения в 1940 г., распорядился покрыть танки камуфляжем, напоминавшим по цвету морскую воду.

До морозів і снігу сподіваємося перевезти залишки танку до музею.

Якщо ніхто не завадить...

Віктор Тригуб, редактор журналу «Музеї України», заступник командира пошукового загону музею «Битва за Київ у 1943 році»
Категорія: Мои статьи | Додав: vik (05.12.2013)
Переглядів: 313 | Теги: Німецький танк Т-ІІІ знайшли під Ви | Рейтинг: 0.0/0 |
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Поиск
Друзья сайта
  • [11.02.2017][Мои статьи]
    Комітет порятунку музеїв протестує! (0)
    [26.01.2017][Мои статьи]
    Excavations at Baturyn in 2016 (0)
    [04.09.2016][Мои статьи]
    Музей плакату представляє Юрія Неросліка (0)
    [12.07.2016][Мои статьи]
    РОЗКОПКИ У БАТУРИНІ 2015 РОКУ. РЕКОНСТРУКЦІЇ КІМНАТ ПАЛАЦУ МАЗЕПИ (0)
    [06.01.2016][Мои статьи]
    РОЗКОПКИ ГЕТЬМАНСЬКОЇ СТОЛИЦІ БАТУРИНА У 2014-2015 РОКАХ (0)
    [18.12.2015][Мои статьи]
    Гармату Мазепи "Лев" вкрали з Кремля?! (0)
    [15.12.2015][Мои статьи]
    Аліна Певна: «Маріуполь – туристична та культурна Мекка Донеччини» (0)
    [14.12.2015][Мои статьи]
    "Відчуй Україну":Столичные живописцы привезли в Мариуполь пейзажи (0)
    [08.12.2015][Мои статьи]
    Відчуй Україну! - Маріуполь (0)
    [07.12.2015][Мои статьи]
    Мистецька акція «Відчуй Україну» стартує в АТО! (0)

    Каталог статей

    Міні-чат
  • Copyright MyCorp © 2017
    Зробити безкоштовний сайт з uCoz