Головна | Мій профіль | Вихід Ви увійшли як Гість | Група "Гості" | RSS

Меню сайту
Locations of visitors to this page
Категории раздела
Мои статьи [2357]
Наш опрос
Ви впевнені у тому, що офіційна історія відповідає дійсності?
Всього відповідей: 476
Статистика

Онлайн всього: 2
Гостей: 2
Користувачів: 0
Форма входа
Головна » Статті » Мои статьи

Розгром Історичного музею: звільнено близько 100 працівників!

Розгром Історичного музею: звільнено близько 100 працівників!

Відкритий лист працівників Національного музею історії України

 Національний музей історії України – провідний музейний заклад країни історичного профілю зі 115 річною історією. Музей пишається не тільки колишніми здобутками, а й сучасними напрацюваннями на музейній ниві, які представлені науковими публікаціями, розвідками, монографіями, як із дослідження історичних пам’яток з фондового зібрання, так і успішними виставковими проектами.

З поміж останніх – низка меморіальних і тематичних виставок, присвячених видатним діячам української історії – С. Петлюрі, П. Скоропадському, В. Липинському, О.Ольжичу, Є.Чикаленку, В. Липківському, С. Бандері. Великий резонанс у культурному і науковому середовищі мали спільні міжнародні проекти за участю Швеції, Німеччини, Польщі, Великобританії. Як і українське суспільство, історичний музей нині перебуває на складному етапі свого розвитку. Свідомий своєї історико­культурної місії колектив музею відкрито і сміливо приймає виклики часу, готовий до впровадження необхідних реформ, передових практик європейського і світового музейництва. Одним з його фундаментальних принципів є призначення керівництва музею на конкурсній основі. Міжнародний музейний досвід пе реконливо свідчить, що посади керівників музеїв, особливо провідних і широко знаних у світі, обіймають відомі діячі науки і культури, музейної сфери зокрема, які мають неабиякий суспільний авторитет і повагу у своїх країнах та за їх межами. Цьому сприяє налагоджений демократичний механізм виборів, на який мають неабиякий вплив громадянське суспільство та фахове середовище.

На жаль, ці засадничі європейські цінності, які так голосно декларуються найвищим керівництвом Міністерства культури як магістральний шлях реформ і розвитку культури, вкотре були ганебно і ґвалтовно знехтувані під час зміни керівництва НМІУ, що привело до збурення і нової конфліктної ситуації у черговому музейному закладі національного значення.

З 27 лютого цього року міністром культури п. В. Кириленком на посаду Генерального директора була призначена Сосновська Т.В. Призначення поза будь­яким конкурсом та розглядом можливих кадрових альтернатив керівником провідного історичного музейного закладу країни спеціаліста без профільної освіти (за фахом математик) викликало у музейних колах, а також у середовищі істориків­науковців і громадськості нерозуміння та справедливе обурення.

Під час призначення було цілковито ігноровано думку фахового, експертного середовища та трудового колективу. Останній сприйняв це призначення як неповагу не лише до себе, а й музейної спільноти загалом. Окрім іншого, цим було знехтувано основоположні принципи Кодексу музейної етики від ICOM (Міжнародна рада музеїв), де зазначено, що при призначенні директора, який є ключовою фігурою у музеї, «повинні брати до уваги знання та ділові якості, які необхідні для ефективного обіймання цієї посади. Ці якості повинні охоплювати відповідну інтелектуальну спроможність і професійні знання (у даному випадку історичні знання і досвід музейної практики саме у профільних музейних установах державного масштабу), доповнені високим стандартом етичної поведінки». З цього слідує, що пані Сосновська Т. не відповідає формальним професійно­кваліфікаційним вимогам до такої категорії посад.

Представляючи колективу НМІУ Сосновську Т.В., керівництво Мінкультури наголошувало на необхідності у музеї «нового дихання». Так, «нове дихання» потрібне всім, зокрема і Міністерству культури. Ми сподівалися, що саме Міністерство культури власним прикладом утверджуватиме справжній реформаторський дух та всіляко зміцнюватиме курс на встановлення демократичних, прозорих і збалансованих правил гри, котрі не можна і не потрібно буде змінювати щороку чи з кожною зміною уряду і які не залежатимуть від особистих смаків і політичних преференцій чиновників та їх друзів.

Працюючи на посаді три місяці, новий директор, далека від історичної науки, переймаючись передусім поверховим самопіаром і не вникнувши у сутність діяльності провідного музейного закладу, поспіхом намагається перетворити музей з науково­-дослідної музейної установи в агітмайданчик. Створені новою командою виставки «До роковин депортації кримськотатарського народу» та «Акція АБ Катинь – знищення польської еліти» виконані виключно на копійному матеріалі і не відповідають рівню Національного музею історії України, який ніколи не дозволяв собі організовувати подібні проекти. Тільки планова виставка «Повернуті до життя», яка організована працівниками реставраційного відділу відповідає науковим вимогам експозиційного будівництва. На відкритті якої не був присутній жодний представник нової адміністрації, як і була відсутня особисто п.Сосновська.

Взагалі за її особистим бажанням демонтовані виставки «Украна і світ», «За Україну, за її волю», остання присвячена АТО і була створена однією з перших в Києві. На сьогодні нічого нового кардинально реформаторського та новаторського як було обіцяно не побудовано.

Але особисто без рішення науково-методичної наради прийняла рішення про демонтаж експозиції «Українська світлиця» та виставки відкриті фонди «Барви художнього скла», експонати останньої хоче перенести в орендоване без сигналізації та охорони приміщення відділу по вул. Кудрявській, 10-г. Виставка «Барви художнього скла» як відкриті фонди була створена на базі переданої у 2004р. музейної колекції ВАТ Київський завод художнього скла в кількості близько 4000 од. авторських робіт Народних та Заслужених художників України.

Держава надала кошти на придбання обладнання для збереження колекції та вітрин для створення виставки. Новий керівник особисто вирішує, що колекція не по профілю для нашого музею, що це так званий «совок» і поки що в усній формі особистим волевиявленням приймає рішення про передачу всієї колекції до профільного, на її особистий погляд, музею – Національного музею українського народного декоративного мистецтва.

Офіційно про це заявляє на фондово-закупівельній комісії (Протокол №7 від20.05.2015р.) керуючись листом-проханням від директора Вялець А.Ф., яке вже тут як тут офіційно надійшло 20.05.2015 за №135 . Людина музейник, яка жодного експонату не принесла до нашого музею, офіційно не прийняла і не підписала як керівник акт прийому матеріальних цінностей, працюючи в музеї три місяці вважає, що вже має етичне право передавати музейні колекції на свій власний розсуд, не враховуючи при цьому думку фахівців - зберігачів фондових колекцій НМІУ.

За всі роки Незалежності Української держави жодна влада, яка б вона не була не посягала на колекції музеїв, а в наш час призначенці нового мінстра-реформатора «від культури» вже розглядають і такі питання.

Одним з «новаторських» маркетингових заходів - віддавати в оренду експозиційні зали під будь-які заходи іншим установам. Так в один день на першому поверсі в одному із залів проводився конкурс пісні, на іншому – якась конференція, а в холі - «один день з п. Рудницькою», де пропонувалися спиртні напої. Шум, гам, в робочих кімнатах працювати складно, відвідувачі ніяковіють – не державний музей, а просто клуб по інтересах.

Всі ці заходи повинні були за задумом реформаторів від Міністерства культури сприяти активізації залучення відвідувачів, проте і тут не має результатів. Так, за січень при старому керівництві з музеєм ознайомилось 19719 відвідувачів, лютий – 18376, а при новому – в березні – 3677, квітень - 6001. Але відомо, що директор сама у себе купує білети до музею, щоб хоч якось збільшити кількість відвідувачів. Так на приклад 29.04.2015 р. нею було придбано 460 квитків на суму 4600 грн. Директор без відповідних документів має можливість організовувати певні заходи (ніч в музеї, різноманітні платні послуги, продаючи квітки по 10 грн. за відвідування музею, для збільшення кількості відвідувачів, що в результаті викривляє статистичну звітність.

Славнозвісний захід «ніч в музеї» проведена в супереч вимогам правил протипожежної та охоронної безпеки. Відвідувачі з 21.00 до 5 години ранку ходили по залах експозиції з каганцями живого вогню по всіх поверхах музею, більш того мали можливість ходити з бляшанками кави та спиртними напоями. В той же час в музеї була ліквідовано один пост міліцейської охорони, в наслідок нестачі коштів, що є небезпечним в період погіршення криміногенної ситуації в країні.

У науково-освітньому відділі нею провадяться кардинальні зміни, які не сприяють збільшенню кількості відвідувачів та якості їх обслуговування. Нею було заборонено проведення тематичних екскурсій «старими кадрами» і при цьому дозволяє це «новим кадрам» без прослуховування текстів на науково-методичних радах. Крім того нею впроваджено заборону на проведення безкоштовних освітніх заходів, лекцій і як наслідок – катастрофічне зниження кількості відвідувачів. Призначення на керівні посади здійснюються без урахування кваліфікаційних характеристик професій працівників культури затверджених наказом Міністерства культури і мистецтв України від 14 квітня 2000р. №168 і затверджених посадових положень, в яких чітко зазначено необхідність вищої фахової освіти та досвід музейної роботи.

Призначеним заступником з наукової роботи Патриляком Б.К. (базова освіта бакалаврат математична, магістратура – історична, захист кандидатської за темою «Селянські повстання 20-30-тих рр. ХХ ст. в Україні» в Київському університеті на історичному факультеті на кафедрі старшого брата Патриляка І.К., без досвіду роботи в будь-якому музеї). Ним не проведено жодної науково-методичної наради, не обговорена жодна концепція, тематико-експозиційний план виставок та перебудови експозиції, прийняття текстів екскурсій.

Патриляк Б.К. працюючи на повну ставку заступника директора при цьому фактично часто не присутній на роботі, оскілки в цей робочий час читає лекції. На сьогодні колектив працює в так званому «ручному режимі управління Генеральним директором». За її словами план на 2015р. не затверджений, всі перебудови – це непланова робота. Колектив планує квартальну роботу по старому плану, але в реальності працює за особистими вказівками директора. Тому, яка робота буде в наступному місяці ніхто не знає.

Оперативні наради – це монологи керівника. Подається тільки та інформація, яка вважається за потрібне. У принизливій формі безпідставній і огульній критиці піддається вся попередня діяльність закладу , а саме наукова й експозиційна робота, яка отримувала позитивні оцінки з боку профільних наукових академічних установ країни: Інституту історії НАН України та Інституту археології НАН України. Новий керівник, не маючи власної програми дій та обґрунтованої концепції подальшого розвитку (принаймні нам не відоме місце їх оприлюднення) НМІУ, проявляє свою «бурхливу» діяльність у стилі показного дешевого популізму, численних «нововведеннях» стосовно режиму роботи закладу, не обґрунтованими рішеннями та вказівками.

Все це відбувається на тлі повного ігнорування думки колективу, діючих Статуту про музей, Положень про відділи, колективного договору щодо життєдіяльності музею тощо. Керівництво поділило колектив цитуємо на «наші» і «не наші», що є неприпустимим. В моді зараз не професіоналізм, а доноси, провокації з реальними провокаторами, які у вихідні дні та святкові дні створюють скандальні ситуації. Після чого йде відкрите травлення. «Не наші» працівники замість роботи пишуть доповідні, пояснення, службові та отримують догани. Що просто дико - все це виноситься на загальне обговорення у соціальні мережі «Фейсбук», де ситуації подаються і розглядаються виключно в її особистому і зовсім не об’єктивному вигляді.

За три місяці керування за так званим «власним бажанням» звільнено близько 100 працівників.

Подальші плани реформатора від культури такі: повністю змінити структуру музею, змінити в бік скорочення штатний розклад, звільнити працівників за пенсійним віком до 65 років, а також довести фахівців шляхом безкінечного психологічного пресингу до звільнення «за особистим бажанням» ,що зараз і відбувається.

До речі п. Сосновська Т. серед працівників культури має репутацію самого скандального директора в музейній сфері. В той час, коли в демократичній Україні в ідеологічній сфері відбувається знищення залишків тоталітарних принципів управління та йде процес декомунізації, в нашому музеї під цим гаслом відбувається запровадження у вульгарній та цинічній формі найгірших проявів тоталітаризму 20-30- х років ХХ ст., який ще прикривається псевдонаціональною ідеєю.

Як Генеральний директор п. Сосновська Т.В. не тільки не на своєму місці, а є руйнівником музейних традицій, які були ще закладені відомими вченими, збирачами та засновниками збережених для нас і наших нащадків колекцій. ЇЇ призначення Міністром культури п. Кириленко В. є одним з самих одіозних призначень в музейній сфері.

До речі в історії нашого музею вже був подібний керівник. У 20-х роках ХХ ст.. радянським керівництвом директором був призначений Вінницький, який руйнував колекції, знищував найкращих фахівців, серед яких - видатний український вчений-етнограф Д.Щербаківський, який був доведений до самогубства.

В Кодексі музейної етики від ICOM зазначено, що співробітники музею «повинні належним чином протистояти діям, які усвідомлюються як шкідливі для музею, іміджу музейної професії або не відповідають нормам музейної етики» і що «у разі виникнення будь­якого конфлікту між фізичною особою і музеєм, музейні інтереси під час його розв’язання повинні переважати».

Керуючись цими важливими фаховими приписами, працівники музею публічно звертаються до вищого керівництва країни з проханням:

- Відсторонити від посади директора Сосновську Т.В.;

- Провести вибори нового Генерального директора на конкурсній основі згідно чинного законодавства;

- Сприяти збереженню музейних колекцій;

- Зупинити розпочаті репресії та руйнування в музеї.

Усвідомлюючи, що після оприлюднення цього звернення т. зв. «старий колектив НМІУ» буде підданий ще більшому тиску і в прямому значенні слова «доведений до звільнення «за особистим бажанням» або посади, якого будуть скорочені, звертається з проханням офіційного і публічного захисту.

Науковці 

Необхідний коментар:

  Нині команда часопису "Музеї України" зайняла принципову позицію - відставка того упослідженого нещастя, яке чомусь уявило себе Міністром культури України! За чутками, Славко вилетить з Кабміну одним з перших. І станеться це найближчим часом. Вже новому Міністру доведеться розгрібати кадрові завали, організовані в найбільших музеях. 

Нині ми отримуємо листи з усіх музеїв, де відбулися ні з ким не узгоджені заміни директорів. Більшість колективів глухо протестують. Всі бояться. Пишуться заяви, в основному анонімні. Що фактично анулює їх значення.

Маючи великий досвід в музейній конфліктології, організації відставок вже четвертого Міністра культури, дам кілька порад бунтівним колективам.

Створіть Незалежні профспілки, через які офіційно проводьте протестні акції, пишіть листи, заяви... Залучайте журналістів, надаючи перевірені факти порушень. Сміливо звертайтеся до Президента, в Уряд, до депутатів парламенту. Протестуйте активно і відкрито! Врешті є чимало майданівців, радикальні партії...

Гуртуйтеся для грамотного спротиву!

Першому заступнику Голови Комітету Верховної Ради України з питань культури і духовності Ірині Подоляк

Шановна пані Ірино!

Журнал "Музеї України" ще раз звертає Вашу увагу на проблеми у провідних музеях держави, спровоковані незгарбними діями Міністра культури В.Кириленка. Нині ми отримали лист від співробітників НМІУ, з фактами протиправної діяльності нового керівництва.

Просимо Вас, використовуючи можливості Верховної Ради України, вивчити ситуацію і взяти стан справ у найбільших музеях під парламентський контроль!

З повагою,

Віктор Тригуб, редактор журналу "Музеї України"

Категорія: Мои статьи | Додав: aistor (30.05.2015)
Переглядів: 331 | Теги: Розгром Історичного музею: звільнен | Рейтинг: 0.0/0 |
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Поиск
Друзья сайта
  • [11.02.2017][Мои статьи]
    Комітет порятунку музеїв протестує! (0)
    [26.01.2017][Мои статьи]
    Excavations at Baturyn in 2016 (0)
    [04.09.2016][Мои статьи]
    Музей плакату представляє Юрія Неросліка (0)
    [12.07.2016][Мои статьи]
    РОЗКОПКИ У БАТУРИНІ 2015 РОКУ. РЕКОНСТРУКЦІЇ КІМНАТ ПАЛАЦУ МАЗЕПИ (0)
    [06.01.2016][Мои статьи]
    РОЗКОПКИ ГЕТЬМАНСЬКОЇ СТОЛИЦІ БАТУРИНА У 2014-2015 РОКАХ (0)
    [18.12.2015][Мои статьи]
    Гармату Мазепи "Лев" вкрали з Кремля?! (0)
    [15.12.2015][Мои статьи]
    Аліна Певна: «Маріуполь – туристична та культурна Мекка Донеччини» (0)
    [14.12.2015][Мои статьи]
    "Відчуй Україну":Столичные живописцы привезли в Мариуполь пейзажи (0)
    [08.12.2015][Мои статьи]
    Відчуй Україну! - Маріуполь (0)
    [07.12.2015][Мои статьи]
    Мистецька акція «Відчуй Україну» стартує в АТО! (0)

    Каталог статей

    Міні-чат
  • Copyright MyCorp © 2017
    Зробити безкоштовний сайт з uCoz