Головна | Мій профіль | Вихід Ви увійшли як Гість | Група "Гості" | RSS

Меню сайту
Locations of visitors to this page
Категории раздела
Мои статьи [2349]
Наш опрос
Ви впевнені у тому, що офіційна історія відповідає дійсності?
Всього відповідей: 485
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Форма входа
Головна » Статті » Мои статьи

Ті, що розбудили Герцена

97Чи задумувався хто, що на 1825 рік в Росії вже правили нудна економіка та прагматичний сухий розрахунок, де революційною романтикою і високим почуттям любові до батьківщини й не пахло. Декабристи чітко ділились на «гвардійських дармоїдів» і людей з приватного бізнесу, котрих тоді без вітійства називали «купцями». Саме з приходом «купців» змовники пере-йшли від пустопорожніх балачок до діла, і саме «купці» стали головною рушійною силою запланованого перевороту, найактивнішою частиною декабризму.


Купець, торговець, промисловець володів масою практичних знань, корисних для розвитку свого бізнесу: про прусські митні тарифи, направлені на захист німецької економіки, історію британської торгівлі в Південно-Східній Азії, про діяльність бірж, фінансову політику Франції, оптову торгівлю з Персією та Індією і т.д. і т.п…


І він же знав, що государ імператор Олександр Павлович до кінця свого царювання державний борг імперії збільшив ще на третину і досяг шістсотп’ятдесяти мільйонів рублів. Плюс – внутрішні борги на 146 мільйонів рублів. Тоді, як державний доход за 1823 рік склав усього 126 мільйонів. Країна, по суті, була банкрутом, а міністерство фінансів безбожно фальсифіку-вало результати, замовчуючи борги й збитки. Отже, господарникам соціалістичного часу було з кого приклад брати в «липових» звітах про велетенські успіхи радянського будівництва.

 

Кіндрат і Павло
Якраз такими всерозуміючими й сучасними були Кіндратій Рилєєв і Павло Пестель. І хоч не являлися купцями в прямому розумінні, однак першокласними менеджерами – безперечно. Ми про них тільки й знаємо, що один був поетом середньої руки, а інший склав «Русскую правду», – такий собі досить недолугий документ у якості інструкції для дій на найближче майбутнє. За цією конституцією у пропонованому «царстві свободи» поліційний апарат мав бути таким, перед яким ЧК і гестапо здаються благодійними організаціями.


А між тим, Рилєєв у Північне товариство декабристів приходить аж у 1823 році, але вже в наступному стає одним з його «директорів». Непоганий злет, чи не так? Цікаво, що того ж року по-ступає на роботу в Російсько-Американську компанію… «правителем канцелярії»! Тобто, займає один з ключових постів у ній з річним «жалуванням» в 1400 рублів асигнаціями – дуже навіть непогано за тодішнім курсом. Серйозна корпорація націлена на одержання прибутку. І керівництво її – акули тодішнього капіталізму – були людьми діловими, жорсткими й абсолютно несен-тиментальними. Від Рилєєва вони очікують плідної роботи. Він виправдовує їхню довіру.


Російсько-Американська компанія (РАК) надає йому розкішну квартиру в центрі Петербурга, яку утримує за свій рахунок, а вже через неповний рік роботи Рилєєва преміюють єнотовою шубою вартістю 900 рублів (щось на зразок «Мерседеса» сучасними мірками).


Саме дім на Мойці, номер 72, де розміщувалось Головне правління РАК і жили високопоставлені службовці, й став справжнім штабом грядущого виступу. Дивно було б вважати, що росій-ська буржуазія, зосереджена навколо цього найбільшого і найбагатшого концерну, була в повному невіданні щодо планів повстання. Відповідно, й субсидувала захід. А де гроші, там і лю-ди. У коло Рилєєва входять не балакуни, а жорсткі, часом цинічні практики, котрі в період бунту діятимуть найактивнішим чином: поручик Панов, Каховський, Якубович, Оболенський, три брати Бестужеви й багато-багато інших.


Підозріло близькими до Рилєєва стали люди типу крупного банкіра Петра Северина, одного з директорів РАК, прихильника протекціоністської політики щодо вітчизняного виробника. Але про такі моменти збереглось вкрай мало свідчень – банкіри, підприємці, «купці», на відміну від аристократичних теоретиків, не залишали писемних слідів.


Павло Пестель також мав надзвичайно серйозний вишкіл. Нащадок відомого своїм хабарництвом сибірського генерал-губернатора з дитинства був навчений суворим законам виживання в середовищі державного істеблішменту і правилам співіснування з бізнесовими та мафіозними структурами. І розум, й інстинкт стверджували, що без щедрих фінансових вливань ніяку справу не варто й починати. І якщо Рилєєв орієнтувався на РАК і сибірський «хутряний» капітал, то Пестель зосередив увагу на Причорноморському регіоні. Його надійною опорою стало місцеве гре-цьке купецтво, яке якраз поєднало торгівлю із випасним скотарством у великих масштабах і надіялося на дивіденди у разі успіху виступу.

 

Український Клондайк
В останній чверті ХVIII столітті на Півдні України прижилися вихідці з Балкан, що під час російсько-турецької війни 1768-1774 років завинили перед Османською владою проросійськими православними настроями. На місці Петровської фортеці вони при повній підтримці царської адміністрації 1779 року заснували місто Маріуполь та 20 власних сіл, отримавши від влади значні привілеї, що дозволило їм у лічені роки економічно піднятися.


Імператриця Катерина ІІ особливо піклувалася про греків, виношуючи, з розрахунком на їхню моральну й, особливо, ресурсну підтримку, так званий «грецький проект». У «матушки» були ще ті апетити! Йшлося про захоплення Росією Босфору й Дарданелл і створення буферної держави, де правив би її внук Костянтин. Але такі плани, звісно, дуже не подобалися османам у Стамбулі, що при їх втіленні автоматично перетворювався б у Константинополь, а султанська Туреччина ішла б у небуття. Але не так сталося, як гадалося північній цариці.


Усілякі приїжджі й зальотні одержували від уряду Російської імперії пільги: будівельний матеріал для забудови, насіння на посів, підйомні – 10 карбованців кожному та повний оклад за-робітної плати для офіцерів та унтер-офіцерів, або чверть окладу рядовим. Пізніше переселенці вже отримували 30 карбованців як одноразову допомогу, а офіцерський склад ще й ве-ликі обшири землі. Однак греки, за невеликим виїмком, до війська не поспішали.


Узявши ділянки для поселення та влаштувавшись на новому місці, майже всі іммігранти зайнялись торгівлею і лише декотрі – ремеслом. Комерційна діяльність зводилася до торгівлі «гарячим вином», тобто горілкою.


Статистика стверджує, що в середині 70-х років XVIII століття в Новоросійській губернії купці-греки, без огляду на віддаленість їх від рідних етнічних земель, за чисельністю займали провідне місце між інших національностей. Це вже пізніше їх потіснило єврейське купецтво. Та так, що невдовзі викликало єврейські погроми в Російській імперії.


Перший відомий з них відбувся ще в пушкінські часи 1821 року в Одесі. Приводом послужили чутки про причетність євреїв до вбивства в Стамбулі грецького православного патріарха Григорія. А пізніші – в Акермані (нині Білгород-Дністровський), знову в Одесі, – виникли внаслідок торгової конкуренції та ще у відповідь на захоплення іудеями контролю над приморсь-кими банками та зовнішніми торговими операціями. У тутешніх краях промишляли торгівлею ще й росіяни-старовіри.

 

Пушкін, греки й декабристи
На початку ХІХ століття в Одесі, де знаходилася одна з найвпливовіших та найбагатших грецьких громад, формується національно-державницький рух Етерія. Саме тут, у 1814 році, постають таємні товариства, які відіграли визначну роль у звільненні Греції від турецького поневолення. Російська влада активно протегувала змовникам – Кантакузенам, Іпсіланті, Караджі та іншим, надаючи їм значні земельні маєтки на Півдні України.


Коли ж повстання захлинулося, так само зникла й ласка царського уряду до бунтівників. Показовою стала зміна громадської думки, добре виражена в приватному листуванні Олек-сандра Пушкіна. На початку березня 1821 року він у романтичному захваті славословив повстанців, а всього через кілька місяців геній російської літератури видав такий пасаж: «…юрба боягузливої сволоти, злодіїв і волоцюг, котрі не змогли витримати навіть перших пострілів нікудишніх турецьких стрільців. Що стосується офіцерів, то вони ще гірші за солдатів. Ми бачили цих нових «спартанців» на вулицях Одеси й Кишинева – з багатьма із них особисто знайомі, ми можемо засвідчити їх повну ницість – ні найменшого розуміння військової справи, ніякого уявлення про честь, ні найменшого ентузіазму…».


Через чотири роки так само ганебно провалився й виступ російських декабристів, але наш співець свободи не помітив не те що схожості, а й абсолютної тотожності обох подій.


Яким же чином на Півдні України сплелися в один клубок греки, Пушкін, декабристи? З Пушкіним та греками вже ніби розібралися. Про Пушкіна й декабристів розводитися не стали б – про них сказано навіть більше, ніж те заслуговує, однак, коли під руку потрапляє щось новеньке, то гріх не поділитися й цими міркуваннями відомого поета.


Виявляється, що Олександр Сергійович, ще в 1822-му, будучи зовсім молодим, прекрасно розумів небезпеку «дворянських» революцій, усвідомлював, що обмеження дворянами само-державства виродилось би в щось страшне: «Власники душ, сильні своїми правами, всіма силами утруднили б або й зовсім знищили способи звільнення людей кріпацького стану, об-межили б кількість дворян і перекрили б для інших станів шлях для досягнення посад і почестей державних». Правда, він писав це, маючи на увазі спробу дворянства обмежити в 1730 році права імператриці Анни, але яка різниця між роком 1822-им і 1825-им, коли поет раптом заспівав уже зовсім іншої пісні?


А от про декабристів і греків та грошову складову між ними говорити й говорити…

Про що думав Дубельт
Пестель кинувся було за коштами до вельможних Раєвських і Давидових, поріднених через Катерину Самойлову з могутнім Потьомкінським кланом, але титуловані кріпосники раді були б допомогти, та, як кажуть, гріхи не пустили. Грошей катма!


З цього приводу в таємному «Обзоре общественного мнения», складеному в 1829 році офіцерами III відділення (пресловута охранка), є цікавий абзац, що пояснює ситуацію.


«Молодежь, то есть дворянчики от 17 до 32 лет, составляет в массе самую гангренозную часть империи. Среди этих сумасбродов мы видим зародыши якобинства, революционный и реформа-торский дух, выливающийся в разные формы и чаще всего прикрывающийся маской русского патриотизма. Тенденции, незаметно внедряемые старшинами в них, иногда даже собственными отцами, превращают этих молодых людей в настоящих карбонариев».


Аналітики з III відділення вважали основним мотивом, що підштовхнув декабристів на повстання, бажання звільнитися від свого кредитора, тобто – сім’ї Романових. Шеф жандармів Дубельт у строго секретній доповіді, призначеній для дуже вузького вжитку, так і пише: «Самые тщательные наблюдения за всеми либералами, за тем, что они говорят и пишут, привели надзор к убеждению, что одной из главных побудительных причин, породивших отвратительные планы «людей 14-го декабря», было ложное утверждение, что занимавшее деньги дво-рянство является должником не государства, а императорской фамилии. Дьявольское рассуждение, что, отделавшись от кредитора, отделываются от долгов, заполняло главных заго-ворщиков, и мысль эта их пережила...».


І справді, на 1825 рік більша частина дворянських помість, між ними й Раєвських, була закладена й перезакладена в Державному банку.


Нарешті починаєш розуміти, чому раптом збунтувались не просто знатні люди, а поміщики, що володіли багатьма тисячами душ й неозорими землями. Але на що не підеш при всіх дво-рянських чеснотах, щоб не віддавати боргу…


Така ось вийшла поема в прозі про патріотизм і про жертовність російського дворянства заради загального народного блага.


, "КП"

Категорія: Мои статьи | Додав: sokil (16.09.2013)
Переглядів: 566 | Рейтинг: 0.0/0 |
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Поиск
Друзья сайта
  • [11.02.2017][Мои статьи]
    Комітет порятунку музеїв протестує! (130)
    [26.01.2017][Мои статьи]
    Excavations at Baturyn in 2016 (0)
    [04.09.2016][Мои статьи]
    Музей плакату представляє Юрія Неросліка (0)
    [12.07.2016][Мои статьи]
    РОЗКОПКИ У БАТУРИНІ 2015 РОКУ. РЕКОНСТРУКЦІЇ КІМНАТ ПАЛАЦУ МАЗЕПИ (0)
    [06.01.2016][Мои статьи]
    РОЗКОПКИ ГЕТЬМАНСЬКОЇ СТОЛИЦІ БАТУРИНА У 2014-2015 РОКАХ (0)
    [18.12.2015][Мои статьи]
    Гармату Мазепи "Лев" вкрали з Кремля?! (0)
    [15.12.2015][Мои статьи]
    Аліна Певна: «Маріуполь – туристична та культурна Мекка Донеччини» (0)
    [14.12.2015][Мои статьи]
    "Відчуй Україну":Столичные живописцы привезли в Мариуполь пейзажи (0)
    [08.12.2015][Мои статьи]
    Відчуй Україну! - Маріуполь (0)
    [07.12.2015][Мои статьи]
    Мистецька акція «Відчуй Україну» стартує в АТО! (1)

    Каталог статей

    Міні-чат
  • Copyright MyCorp © 2024
    Зробити безкоштовний сайт з uCoz