В 1792 році на території Таманської
фортеці був знайдений чудовий пам’ятник давньоруської
(давньоукраїнської) палеографії й епіграфіки XI сторіччя — відомий
Тмутороканський камінь, що нині зберігається в Ермітажі. Надпис,
висічений на великому мармуровому блоці, узятому з якоїсь зруйнованої
будівлі візантійського або грецького часу, говорить: «В літо 6576 (1068
р.), індикта 6, Гліб князь мірил море по леду от Тмуторокані до Корчева
10000 и 4000 (14 000) сажень».
Пам’ятник є одним з найдавніших руських надписів і точно датує перший
геодезичний захід на Русі. У перекладі на сучасне літочислення 6 індикт
6576 року означає грудень 1067-го — січень 1068 років.
Камінь підтверджує свідчення руських літописів про існування
Тмутороканського князівства й установлює його точне місцезнаходження. До
знахідки каменю це князівство містилося різними дослідниками в досить
віддалених один від одного кінцях Давньої Русі — від Литви до Криму.
Так, В. Н. Татищев думав, що Тмутаракань перебувала в Рязанській
області. М. М. Щербатов розміщав її в районі Азова. О. Лизлов і П.
Ричков визначали місцезнаходження князівства й міста біля Астрахані. І.
Н. Болтин шукав Тмутаракань у верхів’ях ріки Ворскли.
Але ще в 1736 році, за 56 років до знахідки каменю, петербурзький професор Г.3.Байер писав: «Тмутаракань
є те саме місце, що цесар Костянтин Порфірородний Таматаркою називає й
думає проти Босфору або Керчі. Нині називається це місце на турецьких
ландкартах Темрюк і лежить проти міцності Тамана в північно-східній
стороні поруч Меотійського моря».
Цікавою є й історія і знахідки каменю та його подальшого шляху до
дослідників: влітку 1792 року солдати єгерського батальйону, що будували
на таманському узбережжі редути, виявили великий мармуровий блок і
пристосували його в якості порогу своєї казарми. Тут загадковий надпис
розгледів педантичний командир єгерів прем’єр-майор Христофор Карлович
Розенберг.
В кінці серпня 1792 морський капітан Павло Васильович Пустошкін
помістив камінь на швидкохідний авіз «Панагія Апотуменгана» для доставки
адміралу Мордвінову у Таганрог. Але адмірала у місті не було. Корабель з
каменем прийшов до Севастополя, але вже на рейді був зірваний штормом з
якорів і опинився у Стамбулі. Тільки через рік через рік камінь
повернули до Севастополя, а потім доставили назад на Кубань, де його
поставили у версті на південь від Тамані поблизу напівзруйнованого
турецького фонтану.
У 1794 році граф А. І. Мусін-Пушкін опублікував напис з мармурової
плити, знайденої на Таманському півострові. З цієї публікації почалася
історія давньоруської та власне східнослов’янської палеографії. Пізінше,
на місці знахідки каменю археологи відкрили давньоруське місто
Тмуторокань.
У 1832 році камінь призначають на зберігання до Керченського музею, а
у 1851 році, перед Кримською кампанією, перевозять до Петербургу.
© Українські старожитності
|