День 22 червня назавжди залишиться кровоточивою раною в душі українського народу. Дата початку трагічних подій на нашій землі щороку відлунює меморіальними урочистостями. Цього разу мене пощастило зблизька спостерігати та познайомитися з людьми причетними до пошукових робіт та вшанування пам’яті загиблих у другій світовій війні.
Останки 53 воїнів Червоної Армії, що загинули восени 1943 року на території Новогеоргіївського (теперішній Світловодський) та Онуфріївського районів, було перепоховано у селі Григорівка Світловодського району. Це останки воїнів, що восени 1943 року форсували Дніпро та утворили невеличкий маловідомий, бо невдалий, умовно кажучи, андрусівський плацдарм. В основному то були воїни радянських штрафбатів. Пройшло довгих 65 років поки останки солдатів Червоної армії знайшли пошуковці із загонів "Зірка" та "Пошук".
На урочистий мітинг зійшлися жителі села Григорівки та навколишніх сіл Світловодського району. У мітингу взяли участь заступник голови облдержадміністрації Василь Сибірцев та заступник військового комісара з виховної роботи Кіровоградського обласного військового комісаріату, підполковник Олег Руських та голова Світловодської РДА Михайло Касьянов . Під час урочистого перепоховання відбувся мітинг та панахида по загиблим визволителям української землі. Загони пошуковців за пошукову роботу та внесок у патріотичне виховання та увічнення пам’яті загиблих були нагороджені почесними грамотами Світловодської РДА.
Приємно, що на Кіровоградщині вшановують пам'ять визволителів, але прикро, що такі заходи не обходять без прикрих « організаційних проколів». Цього разу ніхто не звернув на відсутність на урочистому заході державного прапора України. Хоча він умовно був… і висів через дорогу на будинку сільської ради, а натомість виставили прапори радянських родів військ . Особливою ложкою дьогтю слід вважати несподіваний «десант комуністів на комсомольців» з прапорами КПУ та іншими червоними та їх демонстративний відхід під вас виконання державного гімну України. А розробникам сценаріїв таких заходів варто знати, що на них не зайва присутність державних символів, а також те, що коли кидають вже грудки землі на труни, то пісень не співають.
В цілому ж пошукова робота добровільних загонів, таких як «Зірка» викликає повагу. Все це робиться в особистий час і за покликом серця, при підтримці місцевої влади, яка розуміє важливість подібних заходів. Попутно натрапляють пошуковці і на боєприпаси минулої війни та передають їх на знищення підрозділам МНС, ризикуючи при цьому і життям. Прикро лише, що при урочистих звітуваннях пошуковців майже ніколи не згадують, що є певною несправедливістю.
А ще останнім часом про роботу «Зірки» оператором Олександром Сікорським знято два телевізійних фільми, один з яких «Грибний сезон за хмарами» став переможцем міжнародного фестивалю. Інформація про пошуки рідних єфрейтора Валер’яна Абутідзе, що була надрукована в інтернет-журналі «Сурма» http://surma.at.ua та передрукована іншими виданнями таки дісталася до рідних героя швидше ніж спрацювало ВЗС України і через пару тижнів отримала «грузинське відлуння». В липні вже очікується приїзд рідних визволителя, що загинув при визволенні села Овсяниківки Кіровоградського району на Кіровоградщині.
Анатолій Авдєєв
| 
