Головна | Мій профіль | Вихід Ви увійшли як Гість | Група "Гості" | RSS

Меню сайту
Locations of visitors to this page
Категории раздела
Мои статьи [2357]
Наш опрос
Ви впевнені у тому, що офіційна історія відповідає дійсності?
Всього відповідей: 479
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Форма входа
Головна » Статті » Мои статьи

Рознарядка на пам'ять

  22 червня завжди відгукується споминами в народній пам’яті та вшануванням тих хто боронив нашу землю від загарбників. Минулого року в  день нападу на колишній СРСР в Кіровограді урочисто перезаховали рештки  159 воїнів Радянської Армії найдених на місцях боїв  в районі Зеленої брами, що знаходиться більше ніж 150 кілометрів від обласного центру. Добру справу зроблено завдяки пошуковцям загону «Зірка», який не перший рік веде дослідницьку роботу на місцях колишніх боїв. Згадана Зелена брама особлива трагічна сторінка в історії другої світової війни, де в кільце німецьких військ потрапило кілька армій, загальною кількістю більше 700 000 радянських вояків.

 З огляду на масштаби тієї трагедії,  було б не зайвим на місцях боїв спорудити відповідний  меморіальний комплекс по вшануванню полеглих в тих боях. Тоді б не довелося решткам героїв повторювати шлях полонених у 1941 році від Зеленої брами до Кіровограду. Про це чомусь  і досі не прийшла в голову подібна слушна думка.  Крім того при комплексі було не зайвим  і створення музею пам’яті тієї програної битви.

  Але у дні вшанування пам’яті в незалежній державі Україна по-совковому однобоко через застарілі ідеологічні засади «діє пам'ять» стосовно іншої армії, а саме Української Повстанської Армії, людські жертви якої на алтарь перемоги просто ганебно замовчують.

 Майже рік тому пошуковцями  Всеукраїнського братства  воїнів УПА  імені генерала Романа Шухевича (Тараса Чупринки) на Кіровоградщині встановили місце розстрілу гітлерівцями 6 січня 1944 року 50 мешканців села Лозуватка, Компаніївського району за приналежність до УПА та симпатії до  українських патріотів, що боролися проти загарбників.  Акція знищення відбулася в Кіровограді на території шпіталю по вулиці Биковій, 1. Тіла розстріляних воїнів УПА та селян фашисти і скинули на дно колодязя, що був на території шпиталю. Нині колодязя немає, а місце де він був зрівняне. Непоховані за християнським звичаєм тіла українських патріотів і досі лежать у центрі міста, де їх кинули загарбники, а на заклик про вшанування їх пам’яті хоча б встановленням та освяченням хреста нинішня влада ніяк не реагує. Сидром дивного антиукраїнського сказу і досі володіє душами місцевих чиновників, що і досі встановлюють нам , за своїми  мірками «рознарядку на пам'ять». Здається настав час виказати нам українцям певні ознаки цивілізованості і не користуватися примарними шаблонами минулого.

   Пошуковцями встановлені майже всі імена загиблих, шестеро з яких були членами Української Повстанської Армії, що діяла в 1941-1945 році на терені області. До числа шістьох безстрашних воїнів УПА лозуватчан  належать і сільський староста Григор’єв, директор МТС Данов та завідуюча сільським млином Високолян. Викрив українських патріотів та віддав на поталу ворогові, до речі,  колишній комуніст, а за часів окупації німецький прислужник і поліцай на призвіще Пікаш. Серед розстріляних жертв зрадника була навіть його власна дружина Параска Пікаш.

 Крайова управа Всеукраїнського братства  воїнів УПА  імені генерала Романа Шухевича (Тараса Чупринки) звернулася  у жовтні минулого року з відповідними листами до заступника голови ОДА  Анатолія Ревенка, голови обласної ради Миколи Сухомлина та кіровоградського міського голови комуніста  Володимира Пузакова з проханням  надати  дозвіл на встановлення меморіального хреста на місці загибелі хоробрих патріотів України,  що належали до іншої воюючої сторони, а саме УПА, але і досі  не отримала ніякої відповіді.

 Рознарядка на пам'ять не єднає Українську націю, а є нецивілізованим засобом її розколу, інспірованим ворожими  Україні силами. Дивлячись на сусідню Москву, можна помітити, що нині там у героях та шані і Будьонний, і Ворошилов, а також їх протиборці  Денікін, Врангель, Колчак та Корнілов, а державним прапором є прапор РОА генерала Власова…

А нас і досі стикають лобами та закликають до непримиренного чублення.  І ведуть цю роботу сусіди даючи нам роз’яснення про Петлюру та Бандеру, а їх повторюють деякі наші недолугі політики. Повторювати їх список немає сенсу, ба на жаль він ще доволі довгий.

 На війні, як на війні: там завжди стріляють, а значить є жертви з  обох боків. Це стосується і громадянських війн в середині певних національних спільнот. Але мир характерний завжди спокоєм  і злагодою, які повинні поважати і підтримувати всі без винятку.

Категорія: Мои статьи | Додав: graf (10.07.2009)
Переглядів: 903 | Рейтинг: 5.0/1 |
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Поиск
Друзья сайта
  • [11.02.2017][Мои статьи]
    Комітет порятунку музеїв протестує! (20)
    [26.01.2017][Мои статьи]
    Excavations at Baturyn in 2016 (0)
    [04.09.2016][Мои статьи]
    Музей плакату представляє Юрія Неросліка (0)
    [12.07.2016][Мои статьи]
    РОЗКОПКИ У БАТУРИНІ 2015 РОКУ. РЕКОНСТРУКЦІЇ КІМНАТ ПАЛАЦУ МАЗЕПИ (0)
    [06.01.2016][Мои статьи]
    РОЗКОПКИ ГЕТЬМАНСЬКОЇ СТОЛИЦІ БАТУРИНА У 2014-2015 РОКАХ (0)
    [18.12.2015][Мои статьи]
    Гармату Мазепи "Лев" вкрали з Кремля?! (0)
    [15.12.2015][Мои статьи]
    Аліна Певна: «Маріуполь – туристична та культурна Мекка Донеччини» (0)
    [14.12.2015][Мои статьи]
    "Відчуй Україну":Столичные живописцы привезли в Мариуполь пейзажи (0)
    [08.12.2015][Мои статьи]
    Відчуй Україну! - Маріуполь (0)
    [07.12.2015][Мои статьи]
    Мистецька акція «Відчуй Україну» стартує в АТО! (1)

    Каталог статей

    Міні-чат
  • Copyright MyCorp © 2020
    Зробити безкоштовний сайт з uCoz