Мало хто з українців сьогодні усвідомлює собі той факт, що в Давній Русі крім Київської існувала ще одна наша держава, а саме Велика Хорватія, засновником якої був князь білих хорватів Самослав. Найбільше з усіх слов'ян постраждали від аварської навали хорвати і дуліби і тому в жодному разі білі хорвати не мали би залишитися осторонь процесів утворення першої в нашій історії держави, яку очолив князь Самослав, який відомий нам з іноземних джерел під спрощеним ім'ям Само.
У нас є усі підстави твердити, що держава Самослава, про яку ми маємо не тільки здогадки, а і численні історичні джерела, вже перед тим мала певну історичну традицію пов'язану з ім'ям Одоакра і була не просто слов'янською, а насамперед, давньоруською, біло хорватською, так як жодні інші слов'янські племена крім білих хорватів в той час в районі Вишгорода або Нітри (місця знаходження першої ймовірної столиці Самослава) проживати не могли.
З розповіді Фредигара стає зрозуміло, що у 623 р. Самослав об'єднав навколо себе усі найближчі слов'янські племена, розбив авар, а потім і франків, у 627 р. був обраний королем і правив 35 років, тобто до 658 р. або, якщо починати облік із дати обрання, навіть і до 662 р. (Свод. С. 48 - 58).
Франкські джерела, певно соромлячись за ганебну поразку від "варвара", вперто твердять про те, що за своїм етнічним походженням Самослав був франком, який в якості купця не раз проходив через землі слов'ян і, врешті-решт, погодився на їх прохання очолити боротьбу з аварами. У це, навіть виходячи вже суто з його слов'янського імені, яке франки явно спростили, важко повірити. Скоріше за все ця своєрідна версія "норманської теорії" була вигадана для того, щоб зберегти собі обличчя, так як цей "варвар" майже усе своє життя після перемоги над аварами присвятив боротьбі саме із франками і завдав королю Дагоберту стільки ганебних поразок, що останній з розпачі у 638 р. помер.
Не виключено також, що первинний текст був погано зрозумілий перекладачами та переписувачами і розповідь про захоплення Самославом франкських купців на Дунаї у них перетворилася на розповідь про Самослава як франка і купця. В жодному разі Самослав не міг бути франком і не тільки тому, що усе життя боровся з ними і робив їм численні прикрості. Це можна зрозуміти навіть із діалогів, де Дагоберт називає себе і франків християнами, а Самослава та його народ "псами", причому, князь не заперечує того факту, що він не є християнином і гордо заявляє: "Так, ми пси, які призначені для того, щоб усіх вас роздерти". Те, що Самослав не був франком, а отже, і християнином, свідчить також той факт, що він як поганин мав аж 12 дружин, 22 сина та 15 дочок. Крім того, на переговори з ним франки посилали слов'янина Захарія, у чому не було би жодної потреби, якби Самослав володів мовою франків.
Станом на кін. ІХ ст. традицію стольного (столичного) міста мали лише Вишгород і давньоруські Нетра (Нітра). Палацький вважав, що столицею держави Самослава був Вишгород і в цьому був певний сенс, так як лише тут князь міг перехоплювати каравани франкських купців. Найбільшою історичною заслугою Самослава є навіть не те, що він розбив в одній із своїх битв авар, а те, що він є фактичним творцем хорватської імперії, тобто Великої Хорватії від Кедан та Краківця у Чехії і до самого Дністра включно із Стільськом.
Безумовно, перемогами Самослава скористалися не тільки хорвати, а мало не цілий слов'янський світ, за виключенням хіба що поляків і поморських слов'ян, і саме завдяки розгрому авар на південь від витоків Вісли вже у 623 р. переселилися балканські хорвати (саме тому між Лемківщиною та Сілезією вздовж Карпат тоді утворилася своєрідна пустка, яка вже в пізніші часи була заселена волохами, поляками і чехами в результаті чого поступово розірвався зв'язок найбільш західної частини Великої Хорватії із східною).
Кадлубек у своїй хроніці свідчить про те, що хорватський князь Крак із Прикарпаття взяв участь в битві проти римлян у Карінтії і цілком можливо, що переселенню хорватів з території Прикарпаття на Балкани передувала саме ця битва, після якої, можливо навіть за наказом Самослава, ці хорвати пішли визволяти своїх братів від аварського панування також і в Далмацію. Після битви Самослава під Унгостом слідом за відступаючими франками на захід із-над Вагу та Морави подалися чехи (морав'яни), які захопили Швабію та Франконію, а в Баварії дійшли до річки Манн. Серби окупували Саксонію і, відомо, що ще навіть в ХІІ ст. їх князь Яшка володів Бранденбургом та землями навколо сучасного Берліна. Протягом VІІ - VІІІ ст. полабські і поморські слов'яни дійшли до лінії Нюрнберг-Гамбург і цей наступ був зупинений лише Карлом Великим у 800 р. Тим не менш, VІІ - Х ст. стали зоряним часом насамперед для руських, білохорватських племен.
Поза усяким сумнівом саме карпатські хорвати становили основну частину військ Самослава, які взяли участь в цих битвах, в т. ч. і під Унгостом, так як переважна більшість відвойованих у авар та франків територій дісталася саме їм. Таким чином, саме завдяки перемогам та створенню імперії Самослава протягом VІІ ст. білі хорвати заселили величезну територію на заході аж до Кедан в Чехії. Навіть у сер. Х ст. Костянтин Багрянородний ще встиг зафіксувати кордони Великої Хорватії від Дністра до Баварії, але це була вже лише слаба тінь колишньої величної імперії Самослава, яка, трансформувавшись у князівство Борна, Томіслава, Крака, Любуши, Прибини, Коцеля а потім і в державу Славника, що протягом 995 - 999 рр. остаточно пішла у небуття, а білі хорвати в Карпатах поступово трансформувалися в русинів-українців і сьогодні їх нащадки представлені лемками, бойками, гуцулами і закарпатцями.
Станіслав Нестор, "Дух волі"
|
