Наприкінці літа в Україні немало говорять про День Незалежності, рідше - про День Державного прапора. Кіровоградська ОО УНП вважає, що не слід залишати поза увагою також ще одну дату, котра покликана об’єднувати не лише українців, а й цілі епохи, показуючи безперервність історичного творення Української держави.

22 серпня 1992 року Президент УНР в екзилі Микола Плав'юк передав Президенту України Леоніду Кравчуку свої повноваження і мандат Державного Центру УНР в екзилі, а також Грамоту, Заяву, Президентську відзнаку, Президентську печатку і прапор. 17 років клейноди перебувають на теренах своєї країни, мандруючи від першого президента відновленої держави до рук  Леоніда Кучми, а завдяки народному волестоянні їх отримав нинішній Президент.

Кожен Глава держави користувався наданими повноваженнями в силу своїх умінь та того, як дозволяла їм пануюча верхівка. Робив та робить на благо держави (в силу свого та конкурентного панування) і Віктор Ющенко.

Через декілька місяців клейноди (а разом з ними і тотальне правління в державі) готові загребти під себе корумповані клани. І хто зна, чи не втратять державницькі атрибути свою первинну вартісність, якщо будуть захоплені антиукраїнською верхівкою.

Адже, минуле нагадує, що відбулося, коли владу в Україні захопили ворожі сили. 1922 року знесилену в тяжких боях, напівмертву, але не скорену Україну більшовики приєднали до складу нової імперії – Радянського Союзу. Однак Українська держава не загинула, її уряд лише перемістився за кордон на територію Польщі.з незрозуміло причин Про що замовчується факт

Ще 21 листопада 1920 року там розпочав свою діяльність Державний Центр УНР в екзилі, який включав у себе: директорію на чолі з її головою і Головним отаманом С. Петлюрою; уряд УНР; армію УНР; українські державні установи з їх службовцями.

1939 року західноукраїнські землі вже були окуповані Червоною армією. „Спершу ми раділи, що звільнилися від польського гніту, – зізнається Микола Плав’юк в одному з інтерв’ю. - Усі шкільні учителі автоматично перейшли на українську мову. Та коли почались арешти, переслідування за інакомислення, примусова колективізація - опинилися у ситуації протистояння з радянською окупаційною системою.

Досить довго українська еміграція переживала болючий етап. Повсюди - на роботі, в університеті, у приватних розмовах - нас запитували: чому ви покинули свою батьківщину? Ми пробували пояснити, та нас слухали зі скепсисом, бо радянська пропаганда трубила про щасливе і квітуче життя у совєцькому раю. Нам казали: це ви, емігранти, так думаєте, а Україна думає інакше”.

Усе змінилося у 60-х роках, коли почала з'являтися "захалявна" література, коли газета "Українське слово" в Парижі надрукувала "Лихо з розуму" В'ячеслава Чорновола. Згодом набрав сили Гельсінкський рух, після чого світ уповні зрозумів і сприйняв те, у чому були давно переконана наша інтелігенція: українська нація, хоч і поневолена, за суттю своєю - державницька і прагне суверенітету.

Отож, акт 22 січня 1918 року про Українську Народну Республіку і соборність 1919 року - це факти самовизначення української нації. Відтоді 72 роки Державний Центр УНР в екзилі продовжував свою діяльність на відновлення української державності на території України аж до 1992 року, чим засвідчує зв’язок  історичних подій.

А 22 серпня 1992 року Президент УНР в екзилі Микола Плав'юк за рішенням Надзвичайної сесії Української Національної Ради 10 скликання спільно з головою уряду УНР в екзилі – Іваном Самійленком та головою Української Національної Ради Михайлом Воскобійником передав Президенту України Леоніду Кравчуку свої повноваження і мандат Державного Центру УНР в екзилі, а також Грамоту, Заяву, Президентську відзнаку (клейнод гетьмана І. Мазепи), Президентську печатку і прапор.