Вшануємо поїльця міста…

До чергового свята дня міста кіровоградцям готують черговий замаскований «прикол». Оголошено про можливе встановлення пам’ятника міському голові російсько-імперських часів панові Олександрові Пашутіну. Такий подарунок приписують місцевим підприємцям, які спритно і швидко нібито погодилися дати на це гроші. Не перестає дивувати, що ні на що українське грошей ні у кого немає. Вже не один рік не доходять дальше розмов руки до спорудження пам’ятників Винниченкові, жертвам голодомору та політичних репресій та ряду інших.

В ЗМІ розгорнули широку компанію з агітації за Олександра Пашутіна, долучивши радіо, телебачення та газети високого рангу – «Україну-центр» та «Голос України». А якщо говорити відверто за Пашутіна то він керував містом найбільше всіх – довгих 25 років, залишивши цим по собі пам'ять ще й написавши книжку про своє правління. Без неї ймовірно про нього та українське місто в руках росіян ми знали б набагато менше. І за це подяка. А ще подяка за одне речення чистої історичної правди в книжці. Писав Олександр Пашутін відверто, впевнено і без задньої думки, що його зрозуміють дослівно і вірно. Так от ним власноручно написано, а далі видрукувано те, що фортеця Св.. Єлизавети будували з метою оборони цих земель від татар та… запорожських козаків. Нас від нас же вирішено було захищати, а вірніше загарбану у нас нашу рідну землю. З документів надрукованих у книзі науковця Анатолія Пивовара витікає, що до приходу росіян в наші степи, нічого вільного від козацької власності не було, то відібравши її треба було обороняти він повернення законним господарям фортецею і багнетами російського гарнизону.

 Другою особливістю книги є те, що Олександр Пашутін відверто хвалебно з використанням високопарних епітетів восхваляє себе та свою власну діяльність. І правильно робить, до чого там скромність коли треба, щоб все слугувало власній справі. Видана за його життя його і коштом книга є справжнім тодішнім PR-ом (вважайте передвиборним). А детальне вивчення біографії добродія Пашутіна говорить про не випадковість такого довгого терміну його праління. Серед Пашутіних він був вже не першим міським головою. До того не один рік ними були його батько та брати. Потужний купецький рік прихопивший майже на сто років до своїх лабет місто міцно тримав його в своїх руках. Основним товаром серед багатьох інших в трогівлі Пашутіних був алкоголь. Обпоєне місто було під контролем…