2009 рік Організацією Об’єднаних Націй проголошено Міжнародним роком астрономії. Так вирішено відзначити 400річчя першого використання італійським астрономом Галілео Галілеєм телескопа. Міжнародний рік астрономії, на думку ініціаторів його проведення, має стимулювати у всьому світі, особливо серед молоді, інтерес до астрономії і науки в цілому в рамках головної теми: «Всесвіт для вас». Давайте і ми перегорнемо деякі сторінки з історії астрономічних досліджень на Кіровоградщині. Одні з перших астрономічних спостережень були зафіксовані у місцевих церковних літописах («кронічках»). Журнал «Киевская старина» 1890 року опублікував текст подібного сільського літопису, знайденого в селі Федварі Олександрійського повіту Херсонської губернії (тепер – Підлісне Олександрівського району). У записі за 1743 рік зазначено: «Стояла комета з великим хвостом на запади...» Невідомий федварський літописець помітив також, що 25 серпня 1793 року «...о полдня сонце менилося». Смуга повного сонячного затемнення, що спостерігалось 16 (28) липня 1851 року, пройшла і через Україну. Для спостереження за cонцем Російське географічне товариство спорядило кілька експедицій, зокрема в місто Бобринець Херсонської губернії. До нашого краю вирушили члени Російського географічного товариства Федір Олексійович Семенов та Олексій Миколайович Савич. Очолював експедицію Олексій Савич (1811 – 1883). На той час він був відомим вченим, професором Санкт-Петербурзького університету, одночасно викладав астрономію та математику і в столичних морській академії та педагогічному інституті. Федір Семенов (1794 – 1860) – астрономлюбитель. Він самостійно вивчив фізико-математичні дисципліни і після смерті свого батька, ставши власником великого торгового підприємства, почав використовувати капітал для наукових досліджень. Федір Семенов власноручно виготовляв астрономічні прилади, вів систематичні спостереження за небес ними об’єктами, але особливо цікавився місячними і сонячними затемненнями. 1856 року була опублікована його праця «Таблицы показаний времени солнечных и лунных затмений с 1840 по 2001 г. на Московском меридиане по старому стилю», де автор навів вирахувані ним елементи 243 місячних і 172 сонячних затемнень для Північної півкулі. Ця праця відзначена золотою медаллю Російського географічного товариства. У 1851 році курський астрономаматор вмістив у «Географических известиях», що видавались Російським географічним товариством, свою наукову працю «Карта полного солнечного затмения, которое будет в Европе 16 (28) июля 1851 года». Спочатку за сонячним затемненням експедиція Олексія Савича планувала спостерігати у Київській губернії, але потім Російське географічне товариство обрало для цієї мети Бобринець. Хоч трохи заважали напівпрозорі хмарки, але зі своїми обов’язками експедиція добре впоралась. У звіті, представленому Олексієм Савичем і Федором Семеновим Російському географічному товариству, є чимало цікавих подробиць: «Впечатление, произведенное солнечным затмением на простых людей, было очень сильным: многие из них пришли в совершенное уныние, некоторые служили молебны об отвращении затмения, другие ожидали землетрясения, изменения свойств воздуха и тому подобное. Невежество и суеверие распространили в Бобринце слух, что будто бы во время полного солнечного затмения уничтожится весь атмосферный воздух, отчего в три минуты перемрут все люди и животные. Когда же мы, стараясь успокоить простаков, встревоженных такими нелепостями, говорили, что нам не для чего было бы приезжать издалека в Бобринец, если бы приходилось покончить здесь в три минуты свое существование, то нам  возражали, что у нас есть средства пробыть во время затмения без дыхания. Некоторые серьезно уверяли, что во время затмения Солнце заслонится Кавказскими горами, другие же важно замечали, что ученые совершенно напрасно приехали смотреть на затмение, так как в священных книгах сказано, что Бог никому, кроме пророка Ездры, не открыл тайны предвидения небесных затмений. Но когда эти бобринецкие мудрецы – знатоки священных книг – стали замечать наступление в назначенное время повсеместного мрака, то в смятении и с жалобными криками побежали к своим домам, торопливо захлопывали ставни и поспешно засовывали себя, куда только могли. На животных солнечное затмение производило неодинаковое влияние: лошади, например, были совершенно покойны; но пасшиеся в степи быки при наступлении темноты стали громко мычать; галки и воробьи, застигнутые на лету мраком, падали на землю, людей и даже в воду». У нашому краї побувала й одна з трьох експедицій Пулковської обсерваторії, які спостерігали повне сонячне затемнення 8 (21) серпня 1914 року.

Василь БІЛОШАПКА, завідуючий фондами Олександрівського районного краєзнавчого музею