Німецько-фашистські загарбники робили спроби якнайшвидше налагодити систему виробництва потрібної для армії продукції й продовольства для своєї держави. 25 вересня 1941 року в Кіровограді почали діяти міський банк і ревізійний орган нагляду за районними касами і аудиту. Облконтора Сільгоспбанку почала надавати позики під 4–4,5% річних на 3–6 місяців для громадських і державних дворів (колгоспи і радгоспи), МТС, кооперативів. У жовтні міськуправа затвердила план побудови Лелеківського водозабору на 4000 кубічних метрів. Населення й тилові служби вермахту залучались до розчищення вулиць, ремонту каналізації і електростанції.

У роки окупації в Кіровограді діяло близько 100 підприємств, у т. ч. не на повну потужність. Серед них було 64 дрібних підприємства та майстерні, зокрема пральня, слюсарня, столярня, бляхарня, кравецькі, годинникова, взуттєві, штампувальні, свічкова майстерні, кузня. Фашисти вирішили забрукувати Аджамський шлях, перешивали колії на європейську ширину. З 15 серпня до 25 листопада кіровоградський цегельний завод виготовив понад 53 тисячі цеглин. Діяли лісозаготівельні пункти в Гутниці, Перегінній, Федварі, Хирівці, паперова фабрика – в Комишуватому. Для потреб гітлерівської армії шкірзаводи в Бобринці, Златополі, Кіровограді, Чигирині готували сировину. У Кам’янці, Косарах, Кіровограді, Малій Висці виготовляли спирт, у Хмельовому – безалкогольні напої, в Олександрівці, Малій Висці, Капітанівці, Саблино-Знам’янці, Кам’янці – цукор.

Населення змушене було платити державні і місцеві податки. Зокрема, Кіровоградська управа встановила податок на житлове і комунально-побутове будівництво. У Кіровограді сплачували податки 6890 власників будинків, 684 кустарі та ремісники, 2151 власник худоби, 51 підприємство та організація. Міськфінвідділом було складено 2643 акти опису майна евакуйованого населення. Його передали міській комендатурі для обладнання квартир військових, репресованим радянською владою особам.

Фашисти дозволили українській цивільній владі відновити діяльність частини культосвітніх закладів. Суттєвою перешкодою в цьому була зайнятість військами приміщень шкіл під казарми і шпиталі. У Кіровоградській міській центральній бібліотеці розташувалася військова майстерня. Протягом першого року окупації відновилася робота більшості початкових шкіл області. До кінця 1941 року в Кіровограді діяло 12 шкіл, в Новоукраїнці – 6, в Рівненському й Бобринецькому районах – по 36, в Олександрійському – 78. Для навчання дітей німецької національності в Кіровограді і Бобринці відкрилися німецькі народні школи. У початкових школах вивчалися арифметика, українська мова, вітчизнянознавство, у частині з них – закон Божий. Ліквідовувалося дитяче самоуправління, вводилася жорстка дисципліна. Вилучалися книги класиків марксизму-ленінізму, Сталіна, Руссо, Дарвіна, Бажана, Елана, Головка, Корнійчука, Ле, Малишка, Микитенка, Панча, Рильського, Смолича, Сосюри, Терена, Тичини, Винниченка, Забілої, Рибака, Алейхема, Лур’є. У підручниках замальовувалися речення, виривалися сторінки, “засмічені комуністичним змістом”. У листопаді 1941 року відновили роботу Шамівський і Бобринецький сільгосптехнікуми, у грудні – Ерделівська садово-городня та Олександрійська реміснича школи, згодом – Олександрійська учительська семінарія. З ініціативи обласного відділу освіти в Кіровограді діяли курси з вивчення німецької й української мов.

З кінця 1941 року відновив роботу обласний краєзнавчий музей. Його науковці обслуговували кліматичну станцію. 25 акторів склали театральну групу “Вар’єте” в Кіровограді. Діяв тут і український драмтеатр ім. І.К.Тобілевича. Працювали також театри в Єлизаветградківці, Олександрії, Піщаному Броді. Твори Лисенка, Стеценка і Леонтовича складали репертуар занять у Кіровоградській музшколі за класом рояля, скрипки, співів. У кінотеатрах “Сивашець” (Кіровоград), “Рекс” (Олександрія), “Селект” (Бандурівка), у Помічній та в інших населених пунктах демонструвалися німецькі фільми і хроніки. На початку 1942 року відновили роботу 26 радіовузлів. Виходили “Кіровоградські вісті”, “Бобринецький голос”, “Українська думка” (Новогеоргіївськ) та інші газети. З ініціативи похідних груп ОУН відновилися осередки “Просвіти”. Відродилося релігійне життя. Місцева влада наказала охрестити всіх дітей віком до 12 років.

Сергій ШЕВЧЕНКО, Сергій ХМАРА, журнал "Сурма"