Карта Білорусі істотно помінялася 1939 року

Майже у кожному західнобілоруському місті тепер є вулиця 17 вересня.

Але, окрім возз’єднання, радянська влада принесла на Західну Білорусь репресії, колгоспи, а полонізацію згодом замінила русифікацією.

Що говорять про 17 вересня 1939 року в Білорусі через 70 років після тих подій?

"Золотий чоловік"

Аристократ та фабрикант Роман Скірмунт був депутатом Державної думи Росії, одним з засновників Білоруської народної республіки у 1918 році та її прем’єр-міністром.

Володів помістям у селі Поріччя Пінського району.

17 вересня 1939 року перед самим приходом Червоної Армії його забили місцеві селяни.

Пан був «золотий чоловік», кажуть тепер жителі села Поріччя, яке розташоване недалеко від кордону з Україною:

«А його взяли забили, замордували, свої, мужики… Бо вже ж прийшла Совецька влада, вже панів гєть. Думали, землю заберемо та будемо самі панами. А як прийшла нова влада, то їм працювати треба в колгоспі, а не панами бути».

Повернення справедливості

Могилу пана Скірмунта відновили лише після розпаду СРСР, його ім’я тепер повернули до пантеону видатних білоруських діячів.

За даними мінського історика Володимира Гуленка, з вересня 1939 по червень
1941 року на території Західної Білорусі було репресовано 120 тисяч осіб, польські джерела пишуть про 1 мільйон 200 тисяч. Арешти, висилки та репресії торкнулися тоді перш за все польського державного апарату, чиновників.

В.Гуленко: «Весь державний апарат, не за дії а за приналежність до своєї роботи підлягав репресіям. Характерно, що націоналістів, в тім числі й українських, майже не чіпали в 1939-му –41 роках, я сам здивувався: за цей час в Західній Білорусі було репресовано як націоналістів тридцять одного українця».

Саме у 1939 році до Білорусі відійшло Західне Полісься з містами Брест та Пінськ, де за польських часів діяло багато українських організацій і більша частина населення якого вважала себе українцями. Володимир Гуленко згадує, що на Берестейщину тоді активно претендувала і УРСР, лобіював це питання особисто Микита Хрущов, але Йосиф Сталін розпорядився приєднати Берестейщину до Білоруської РСР після того як він вирішив передати Вільно -- Вільнюс -- Литві.

Зміни, принесені Червоною Армією

З 1939 року сильно змінилися краєвиди Західної Білорусі – у занепад прийшли панські маєтки та палаці, парки, церкви та костели.

Розповідає мешканець села Полонечка Барановицького району: «Тут був такий парк при цьому палаці, став та інше… У 1939 році тут все спиляли, знищили, як визволили нас… Бери що хочеш, возами з цього маєтку возили килими, дзеркала, картини, тут же було як у Несвіжи, це ж дача Радзівіла».

	Радянсько-нацистський парад у вересні 1939 року в Бресті

Активного спротиву західних білорусів радянський владі після 17 вересня
1939 року не було, каже історик Володимир Гуленко, підпілля та партизанський рух тут формували переважно поляки, але і їх групи були невеликі та не мали єдиного координаційного центру.

На його думку, радянські власті намагалися у 1939 році бути досить обережними у ставленні до західних білорусів, роздавали їм панську землю, відкривали білоруські школи, які були раніше заборонені польською владою.

Західних білорусів хвиля радянських репресій та колективізація масово зачепили вже після війни, -- говорить Володимир Гуленко з кафедри історії Білоруського державного університету.

Чи свято це?

Але незважаючи на це, 17 вересня – це свято для Білорусі, вважає історик:

В.Гуленко: «Безумовно, об’єднання народу в одну державу не може не бути святом. Тим більше ми роз’єднались – нас ніхто не питав, коли приєднувала Польща майже 20 років перед тим. Вона не питала білорусів, чи згодні вони бути в Польщі чи БРСР. Так і тут – ніхто не питав».

Володимир Гуленко серед іншого підготував до публікації том документів про діяльність ОУН—УПА на території Західної Білорусі у 1941 – 45 роках. Але це вже інша історія.