Обговорення теми присвоєння звання Почесний громадянин міста Кіровограда набуло ознак резонансного та часом і неправомірно абсурдного. Відношення до теми активно і емоційно висловлювали городяни, від яких, на жаль, мало що залежить, і ті, хто може вплинути на вирішення проблеми. А в тому, що тема присвоєння почесного званння стала проблемою, мало хто сумнівається.

 Тому і багато хто був готовий підписатися під кожним словом  матеріалів у ЗМІ, де пропонували щоб цього року краще взагалі нікого «не робити» Почесним громадянином міста. І  так  за останні 5-7 років навернули з три короби, дуже щедро роздавали звання  по три на рік. До тих «щасливчиків» потрапили різні люди, і зовсім далекі за калібром до маршалів та героїв, і те що вони робили для міста, якось по-дитячому мілке. Уважне вивчення почесних громадян виявило серед номінантів сапера, що розміновував місто. Та що сапер,  чи священник… Виявлена особа, яка в місті не народилася, не вчилася, не жила, не працювала, не визволяла його від німців, але комусь «збренділо» і звання присвоїли за гучне, але зовсім стороннє для міста ім’я.  Через це і не хочеться його називати.

 Були пропозиції, що треба зробити паузу і уважніше придивитися до потенційних кандидатів. А заразом і склад комісії поміняти, ввести туди компетентних, авторитетних і незалежних кіровоградців, які не побояться і не посоромляться сказати, якщо потрібно, своє «ні».  Склад комісії поміняли, але не дуже вдало. Хтось грубо і прикро зауважив, що «одних дурнів  та пройдисвітів» замінили іншими.  Серед них до речі є  «шукачі шани» минулих років, що мають змогу… помститися іншим за свою невдачу. Порадував  в зв'язку з цим міський голова Владимир Пузаков, який на одній з планірок в міськвиконкомі заявив, що необхідно кардинально поміняти підхід до процедури вибору кандидатів на присвоєння звання і підняти статус самого звання до того рівня, яким він бувт раніше , коли ця ідея зародилася.

  А в ефірі одного з місцевих телеканалів пролунала пропозиція присвоювати звання Почесного громадянина всім кіровоградцам, що досягли сімдесятирічного віку.  Дико, звичайно, з віковим цензом.  Звання нині не тільки грамоти і значки, це ще і щомісячний пансіон, а значить – серйозний удар по бідному міському бюджету. І чи не здається вам, що люди, які  дожили в наших умовах до сімдесяти, можуть претендувати і на звання Героя України? Так давайте відразу з ініціативою до Президента! Так, дивишся, скоро, як в анекдоті, все будемо «по парних» і «по непарних».

  Волею долі  прості городяниі, що опинилися в кабінетах будинку з колонами, і просять якусь необхідну для життя річ, і є  такими  ж жителями міста, які теж мають право на гордість. Гордість земляками, гідними звання Почесний громадянин Кіровограда, а не тими, що отримали його по дружбі з ким треба, по політичному моменту або за абеткою.

 Днями під головуванням першого заступника міського голови Сергія Табалова відбулося засідання комісії з присвоєння почесних звань та нагород. Комісія мала визначитись серед 9 поданих кандидатур на звання «Почесній громадянин міста Кіровограда». Проте, в засіданні комісії приймали  13 її членів і жодна з поданих кандидатур не набрала необхідної кількості голосів. Тепер протокол цієї комісії буде розглянутий на засіданні Кіровоградського міського виконавчого комітету. Як повідомив сайт  „Весь Кіровоград” з джерел в міськвиконкомі, на звання „Почесній громадянин міста Кіровограда” цього року були подані наступні кандидатури: В.Вікторенко, В.Дзядух, А. Коротков, В.Суворов, О.Товстоган, А.Фабріка, А.Червінська, І.Шатохін. І у останній момент  була подана кандидатура С.Березкіна. Кандидатури Шатохіна, Товстогана  та Вікторенка взагалі майже відомі широкому колу  кіровоградців, але в них вистачило совісті номінуватися, а інші чиновники теж виглядаили просто нескромно. Про одного писали, що він взагалі «нагинав підлиглих» до написання заяв у свою підтримку та через це затримував виплату зарплати. Дуже «почесне» заняття для кандидата…. Прикро, що цього разу під «загальну мітлу» потрапили дві справжні гродощі міста, як Коротков та Червінська. І прикро, що в ряд з ними ставили наведенних осіб.

Нарешті оголосили мораторій «беспредєлу пошани». Серед почесних є кілька таких почесних, що практично відмовляються від звання почесного громадянина Кіровограда, бо їм «приспічело жити і ншому місті… в Єлисаветргаді, на честь російської цариці.  Люди «великі» і бажань у них багато… Питання шани та почестей їх кращими за інших не зробили… Орган громади помилився…

 В такому дивному місті просто дивно, що ніхто не висунув на це звання самого… Кірова. Але пропонували давати звання родинам… Випадкових «почесних» позбавляти «заслуг» пізно і не солідно, але слава Богу, що поки що вистачило глузду зупинитися.