Від минулого року на території музею діє стрілецький тир, в якому можна за бажанням, під наглядом інструктора, постріляти з лука чи арбалета, а то й приміряти лицарські обладунки. На самому вершечку споруди з оглядового майданчика відкривається розкішний краєвид на гоноровий Дністер. Хотин – земля слави турків, поляків, українців, росіян, молдаван. Від XVI до початку XIX століття місто перебувало на головній вісі світу. Мусульмани змагалися з християнами за право володіння ним, домінування релігії, культурних традицій, військової звитяги.
Після презентації картинної галереї, екскурсії музеєм відбулася прес-конференція за участі директора заповідника п. Людмили Пастух, виконавчого директора БЦРР (Буковинський центр регіонального розвитку), експерта проекту п. Ярослава Кирпушка, голови Хотинської РДА Юрія Юзви та голови Хотинської райради Григорія Тимчука. Власне кажучи, людей, завдячуючи котрим Хотинську фортецю не спіткала доля більшості історичних цінностей у нашій державі і вона не стала приватним VIP готелем. Той хто був у заповіднику хоча б років зо п’ять тому і бачив руїни, дивлячись сьогодні на гордий звитяжний град, не йме віри своїм очам. А між тим це саме так. У 2001 році фортецю відвідало 19 тисяч туристів, а впродовж минулого – вже понад 120 тисяч. У Міністерстві регіонального розвитку та будівництва Хотинська фортеця посідає почесне II місце за кількістю відвідувачів, поступившись Софії Київській. Звичайно, такі метаморфози були б нереальні без допомоги, інвестицій Євросоюзу в рамках реалізації заходів транскордонного співробітництва за програмою TACIS СВС „Україна – Румунія” – „Розробка інтегрального туристичного продукту для розвитку культурного туризму на Буковині”. Відтак доля інвестицій ЄС у відродженні історичного комплексу складає понад 90 відсотків.
Серед заходів, які проводить заповідник екскурсійні тури, оглядова екскурсія, екскурсія „Шляхами українських гетьманів”, „Хотинська війна”, відвідини стрілецького тиру та інші. Відкриття галереї дає можливість демонструвати твори образотворчого мистецтва і робити екскурс в історичне минуле фортеці. У подальшому планують розробляти музейні експозиції. Крім виняткових експонатів, музей має унікальні технічні можливості, такі як відеоспостереження, що передбачено бюджетом розвитку комплексу. Сам же історико -архітектурний комплекс не сидить на шиї ні міста, ні держави, ані Євросоюзу. За минулий рік заробили до півмільйона гривень, сплативши понад 200 тисяч на податки. Лише за три дні історико-театралізованого дійства „Битва націй” додали 102 тисячі гривень, відрахувавши 18 тисяч податкових коштів. Відтепер з відкриттям галереї разом з музеєм та тиром планують отримати мільйон гривень річних.
Здавалося, усе добре. Але у діжці запашного меду є й чимала ложка дьогтю. Проблема в тому, що стрімкий розвиток заповідника наче кістка у горлі міській владі. Не можуть пережити новітні бонзи, що грошовий потічок тече повз їхні гаманці. То готельний комплекс затіяли на території заповідника. Навіть назву вже придумали готель „Фортеця гетьманів”. Нічого поганого у тому нема, якщо б тільки зводили його поза фортечною землею. А то, притягли бульдозер і давай рівняти зовнішні вали. Насилу відбилися від того лиха, – з жахом згадує директор заповідника Людмила Пастух. Ніхто не забороняє будувати готель чи навіть цілий готельний комплекс і те, й інше дуже потрібно місту, але ж, як кажуть, майте Бога в серці, не на заповідній же території. Ви, панове, виходячи хоча б з практичних міркувань, знижуєте історичну цінність фортеці і мрію, аби заповідник вписали до реєстру ЮНЕСКО може й залишитися фата-морганою. Комплекси, готелі… – усе, що завгодно лише не ближче як 50 метрів від заповідника. Залишимо за дужками, чого вартувало це протистояння з всесильною владою пані Людмилі Пастух, Ярославу Кирпушку та іншим нинішнім оборонцям Хотинської фортеці. Кажуть, серед зацікавлених у будівництві готелю був колишній очільник нашої області та деякі народні депутати. Дякувати Богові і справжнім звитяжцям, що відстояли заповідник. Нині їм дали спокій, та чи надовго – це питання. Територія заповідника надто ласий шматочок для різного ґатунку ділків. Щоправда, за принципом, як не з’їм, то хоча б вкушу, місто забрало парковку перед заповідником.
Вже у жовтні планують відкрити весь історико-архітектурний комплекс „Хотинська фортеця”. Планів у керівництва багато. З-поміж найближчих – проводити театралізовані дійства двічі на тиждень. Аби туристи, а їх тут і тепер не бракує і з Польщі, Франції та інших країн Європи, якнайповніше відчули бойовий дух минулого. І просить Бога пані Людмила лише одного, аби заповідник і надалі залишався під юрисдикцією держави. Бо приватні любителі старовини, люди вельми небідні, сплять і бачать, як із заповідного комплексу зроблять комплекс розважальний. І омріяні прибутки туманять їм розум, позбавляючи здорового глузду.