Спочатку на заснованому у 1866 році цвинтарі ховали жертв інфекційної епідемії. Потім заможних, видатних і простих городян. Територію і християнського, і єврейського (з іншого боку вулиці Зеленої) кладовища було акуратно розплановано на ділянки, розділені доріжками, католики і православні мали свої частинки. В центрі кладовища знаходились загальні могили, по периметру - багаті і видатні, була навіть алея бургомистрів. Зараз там повний хаос.
Історія кладовища переплетена з політичною історією Буковини. В нашій свідомості Україна - це любов-ненависть російськомовного Сходу та западенської Галичини. Буковина ж має абсолютно іншу осібну історію. З XIV ст. була у складі Молдови, до Першої світової війни - Австро-Угорської монархії, міжвоєнний період пройшов під владою Румунії. В Чернівцях була велика єврейська громада, разом уживались мадяри, молдавани, поляки, німці-протестанти. Після 1944 року настала радянська влада, якій особлива історично настояна буковинська культура була чужа і ворожа. А нам тепер, в результаті, просто невідома.
Пам'ятники, які сьогодні залишились - це рештка тієї слави, на кінець 1940-х років велика кількість їх була знищена. В середині 1990-х відновили мізерну частинку румунських поховань Першої світової війни, де, за словами чернівецького краєзнавця Володимира Заполовського, були поховані 16 тисяч бійців на 1,5 га землі.
Одним словом, якщо історичне ядро Чернівців - це збудоване австрійцями європейське місто XIX ст., то на Руському кладовищі (так називають чернівчани цвинтар на вул. Зеленій) в усі часи панує Середньовіччя. На невеличкій території лежать вже в декілька шарів австрійські, румунські, радянські цивільні та військові кістки. За часів Незалежности перезаповнене кладовище відкрили для нових поховань. Останні роки історико-культурний заповідник "Кладовище по вул. Зеленій" перебуває в стані перманентного занепаду, бідності і війни. Навколо нього зводять сучасні фінансові та старі історичні й політичні рахунки.
Єврейський цвинтар із мусульманськими могилами?
Перлини зарослого і занедбаного єврейського кладовища залишились поза моїм об'єктивом, тому що йшов дощ і я злякалась лізти в ці хащі, пам'ятаючи розповіді мого друга, якому довелось там побувати на початку 1990-х і бачити розриті могили з кістками та свитками Тори (священі книги та предмети, що містять слова Тори, але вийшли з вжитку заборонено викидати, тому їх окремо захоронюють).
Краєзнавець Володимир Заполовський розповідає, що в глибині єврейського цвинтаря є могили мусульман російської армії Першої світової війни. Стоїть пам'ятник у вигляді стовпа, на ньому півмісяць і зірка.
Сьогодні навіть вандали не лізуть в хащі, а перекидають надгробки біля центральної дороги. Національна традиція?
З іншого боку, юдейські могили турбують тільки вандали-антисеміти, а християнські - самі християни для VIP-поховання нових християн і викидання старих на смітник.
Крім варварів виду "хомо сапієнс", цвинтар на Зеленій має ще могутнішого супротивника - дерева, чиє коріння нахиляє чи навіть скидає надгробки.
Могила батьків відомого буковинського вченого та суспільного діяча Володимира Залозецького
PER ASPERA AD ASTRA (з латини: крізь терни до зірок)
Степан Карачко, шеф-редактор "Буковинські старожитності"
http://starogit.do.am/publ/
| 
