Широко
відомим було наше місто своїми ярмарками. У 1763 році за наказом губернатора
Новоросійської губернії генерала О. І. Мельгунова був заснований ярмарок, що
проходив 24 листопада - в день Св. Великомучениці Катерини.
З 80-х років XVIII століття у Єлисаветграді вже існували чотири
річних ярмарки, які мали велике значення в економічному житті краю. На них
торгували безмитно чотири-п'ять днів.
Перший ярмарок - Середньопістний (на четвертому тижні Великого
посту). Торгували здебільшого худобою, кіньми, шкірами, салом. Товару
завозилось на суму близько 200 тис. рублів. Шкіру і сало потім відправляли в
Одесу і Крилов, а звідти, з відкриттям навігації, - у Варшаву.
Другий - Георгіївський (23 квітня, у день Георгія Побідоносця,
дати подаються у старому стилі. - Ред.). Він був одним з найбільших в Україні у
XIX столітті. Предмети торгівлі: хліб у зерні й борошні, худоба на випас, вівці
та вовна, коні, дьоготь, шкіряні, мануфактурні та бакалійні товари, посуд,
будівельний ліс та вироби з дерева. На цей ярмарок привозились також
різноманітні товари з Москви, Московської і Володимирської губерній, Бердичева
і Вільного. Московські купці продавали товари оптом купцям Херсонської,
Катеринославської, Таврійської, Кам'янець-Подільської і Київської губерній, а
також Бессарабії. Приїздити московські торговці на Георгіївський ярмарок почали
з 1839 року завдяки купцю Василю Абашеву, який першим відкрив у Єлисаветграді
на Георгіївському ярмарку оптову торгівлю мануфактурними товарами, а також за
сприяння голови міської думи полковника Поппе. З того часу Георгіївський
ярмарок з кожним роком набував усе більшого розвитку. Так, у 1843 році на ньому
було вже більше 40 лавок з мануфактурними товарами на суму до п'яти мільйонів
рублів, а в 1844 році - 57. Василь Абашев був нагороджений золотою медаллю на
Анненській стрічці.
Найбільший прибуток Георгіївський ярмарок давав міській казні на
початку 60-х років XIX століття, коли було закінчено будівництво шести корпусів
міських лавок для московських торговців. Якщо у 1792 році з нього в міську
казну надійшло 90 рублів, то у 1860-у - близько 20 000 рублів сріблом.
Третій ярмарок - Петропавлівський (29 червня, у день апостолів
Петра і Павла). На ньому переважно продавали вовну, худобу, яку потім
відправляли у Варшаву і Австрію. Товарообіг становив 300 тис. рублів сріблом.
Ще у 1754 році, відразу після закладення фортеці Св. Єлисавети, 29 червня
приїздили сюди для торгівлі худобою і кіньми турки, кримські татари і
запорожці, що спростовує легенди про Дике поле.
Четвертий ярмарок - Семенівський (1 вересня, у день Семена
Стовпника). На ньому здійснювався остаточний продаж випасної худоби. Непродану
худобу та вівці відправляли на бійню, щоб мати сало та шкури, які потім ішли в
Одесу і Варшаву. Товарообіг цього ярмарку сягав 400 тисяч рублів сріблом.
Крім чотирьох головних ярмарків, у 1846 році було відкрито ще один
- Спиридонівський. Але строк було вибрано невдалий - 12 грудня, тому на нього
з'їхалося мало торговців. Тож у 1880 році його перенесли на 15 жовтня і назвали
Єфимівським. Незважаючи на перенесений строк, на цей ярмарок заїзду також майже
не було. Наприкінці XIX століття він перестав існувати.
Взагалі, на кінець XIX століття рівень ярмаркової торгівлі у
Єлисаветграді падає. Свою роль у цьому відіграв розвиток залізничного
транспорту, а також становлення великих міст-портів, промислових і залізничних
центрів. А Єлисаветград на той час запишався тихим провінційним містом.
Лідія МИХАЙЛЮКОВА,
старший науковий співробітник обласного.краєзнавчого музею
Торговельні
ряди в Єлисаветграді