Водяна кузня – гордість села, і зробило відомими Лисичеве на всю Україну. Саме у цій кузні бували Президент України Віктор Ющенко та інші високопосадовці.

А в селі навколо кузні, цього року проходив фестиваль ковальського мистецтва та етнічної музики, на який завітали тисячі гостей. По дорозі до кузні на рейці згадка про те свято – вироби ковалів з усіх куточків України. Поруч з знаменитою кузнею кав’ярня, де крім того щоб втамувати спрагу чи підкріпитися можна придбати вироби місцевих ковалів – лопати і мотики, які вони виробляють щоденного, приходячи в цей своєрідний виробничий музей.

Нашими гідами при відвідуванні музею були сільський голова пан Продан, людина закохана у рідне село та заступник голови районної ради. В середині кузні діловито гупав 150-кілограмовий молот, а ковалі людяно розповіли про принцип дії старовинного обладнання та не відмовили і журналістам у тому щоб теж побути пару хвилин ковалями.

З цікавості обстежили і канал подачі води, колесо, що приводить у дію падаюча вода. І хто міг уявити, що зараз можна умовно перенестися назад на два-три століття. Чудовий куточок туризму з привітними господарями, чудовими зеленими горами. Подібна подорож навіть, якщо не на фестиваль просто зачаровує.

З розмови з сільським головою дізналися, що в його задумах створення сільського герба. Чіткого проету ще немає, але колесо гамори на ньому буде обов’язково, бо це гордість села та району, і символ плину часу. Саме село за легендою виникло ще в тринадцятому столітті на місці лисячих нір, що й дали назву цьому чарівному куточку Іршащини. Село вже намітило курс на розвиток зеленого туризму. За це у селі голосує все: природа, історія, закарпатська кухня, гамора і його привітні мешканці. Мабуть у Лисичеві ще треба спорудити фонтанчик, для монеток, бо дуже кортить туди ще раз повернутися

Анатолій Авдєєв