Історія церкви Різдва Пресвятої Богородиці в Самборі - Мои статьи - Каталог статей

З історичних джерел відомо, що до кінця XVI ст. українське населення Самбора не мало в межах Cередмістя своєї церкви. Правда була в Передмісті церква Св. Пилипа (приблизно в районі сучасної вулиці Леся Курбаса), але її не вистачало для чисельного українського населення, котре проживало в Передмісті - в центральній частині Самбора русинам мешкати заборонялось.

Після багаторічних домагань завдяки зусиллям Перемисько-Самбірського єпископа Антонія Радиловського королева Бона у 1554 році дозволила русинам (українцям) спорудити церкву в Середмісті. За цей дозвіл українці мали збудувати частину мурів, браму і вежу. Паралельно з побудовою мурів українці спорудили тимчасову дерев`яну церковцю, замість якої в майбутньому планувалось збудувати муровану. Цю церкву було освячено у 1558 році Антонієм Радиловським. Побудова цієї церкви викликала шалений спротив зі сторони польської влади, оскільки мури і брама ще не були завершені. Роботи над будівництвом оборонних стін тривали до 1564 року. Лише після завершення будівництва король дав остаточний дозвіл на спорудження церкви, але через великі затрати при зведенні мурів українці не спромоглися збудувати мурованої церкви. Точно не відомо де стояла дерев`яна церква, передбачається, що на тому місці, де зараз знаходяться колишні келії монастиря бернардинів (училище культури) та церковна дзвіниця. Як виглядала теж не відомо. Залишається загадкою і те, коли самбірська церква стала греко-католицькою. Скоріше всього, що не у 1596 році, коли було підписано Берестейську унію. Відомо, що Перемисько-Самбірський єпископ Михайло Копистенський та Львівський єпископ Гедеон Балабан не приєдналися до унії і ще довший час Перемисько-Самбірські єпископи залишались православними. У 1694 році (майже через 100 років після Берестейської унії) Перемисько-Самбірський єпископ Інокентій Винницький скликав в Самборі великий синод за участю православних та греко-католицьких єпископів. Після бурхливих дебатів синод прийняв унію. Отже, можна вважати, що з цього часу самбірська церква Різдва Пресвятої Богородиці остаточно стала греко-католицькою.

15 вересня 1727 року міщанка Олена Добрянська повідомила в церкву про те, що ікона Матері Божої, яка є в неї, плаче. Пізніше вона віддала ікону до церкви.
У 1738 році після побудови нової мурованої церкви стару дерев`яну розібрали. Від старої церкви залишились: Чудотворна Ікона Пресвятої Богородиці, два євангелія та дзвін з 1677 року.
Фундаторами нової церкви були Ілля й Олена Комарницькі, українські магнати - власники багатьох самбірських сіл, що мали осідок в Радловичах (сучасна Ралівка).
З досліджень, проведених у 1936 році Володимиром Кобільником довідуємосі, що: "Церква Різдва Пресвятої Богородиці споруджена з цегли двох різновидів розмірами: 26х30х7 см і 32х16х6,5 см… Стиль церкви - українське барокко, первісна форма в плані - хрест 35х18м. Покриття - гонт. Церква мала 18 вікон. Вхідні двері двоскладові, сильно окуті. На право і на ліво каплички, з яких є назовні двері. За головним вівтарем є захристія, з яких ведуть на зовні звичайні двері… Над навою церкви є округла копула (баня, прим. авт.) з галереєю, освітлена 10 вікнами…"
У 1841 році церкву відновлено, але форми не змінено. У 1865 році проведено ремонт та перебудову. По ініціативі тодішнього голови церковного комітету, судового радника Михайла Качковського добудовано захристію, півколовою прибудовою сполучено хрестоподібні крила церковної будівлі. Ці добудови покрито бляхою, переміщено головний вівтар, встановлено іконостас з "царськими вратами", тобто змінено конструкцію церкви. Деякі малярні роботи виконав маляр Яблонський (збереглася картина невідомого лицаря з підписом маляра).
У 1894-1895 роках відмальовано церкву в середині. Стінні образи малював Корнило Устиянович ("Святий Андрій на Київській горі", "Хрещення Руси-України", "Успення Пресвятої Богородиці", "Святий Отець Миколай"), іконостас малював Ян Зємба. В головній наві були два образи, які виконав у 1895 році маляр А.Скрутко.
Зовнішній ремонт церкви проведено у 1898 році після того, як вдова по пароху села Воютич Петронеля Ревакович заповіла на ремонт самбірської церкви 4 тис. форінтів. Церкву і дзвіницю вкрито черепицею.
У 1900 році добудовано до церкви передсінок, який у 1912 році перебудовано на ганок, на якому під час відпускових урочистостей відправлялася Служба Божа з проповідями і благословеннями. В цьому ж році проведено до церкви електричне освітлення і розширено бічні нави.
У 1935 році повністю відновлено церкву. Нову орнаментику виконав маляр-емігрант з України Володимир Запорізький. Він провів також реставрацію і консервацію настінних малюнків Корнила Устияновича. Відновлення позолочення іконостасу здійснив самбірський маляр Ілля Децик. Відновлено теж позолоту хрестів. Пізніше замість черепиці церкву покрито цинковою бляхою. Під час ремонту підлоги було відкрито підземелля під головним вівтарем, в яких покояться тлінні останки фундаторів церкви Іллі та Олени Комарницьких, їхньої дочки Софії та Перемисько-Самбірського єпископа Атанасія Шептицького, який помер у 1777 році в с.Страшевичі біля Самбора.
Проводилися реставраційні роботи в церкві і в радянські часи. В 60-их роках відновлено старі ікони, очевидно не фахівцем, тому вони втратили свою цінність. У 80-их роках проводились теж відновлювані роботи та зроблено написи в старослов`янському стилі. Останній ремонт фасадів проведено в 1993 році. У 2001 році
В церкві в головній наві справа було вмуровано в різні часи 4 пам`ятні таблиці. У 1898 році встановлено таблицю з білого мармуру з написом "Вічна пам`ять Петронелі Ревакович, благодітельниці церкви самбірської, ур.3.VIII.1832-17.I.1893". у 1908 році вмуровано пам`ятну дошку з чорного мармуру з написом "Лев Антонович Щавінський крилошанин, почетний шамбелян його Святости Папи Римського, радник єп. консисторії, синодальний іспитователь, парох в Самборі. 1843-1907"" в захристії була пам`ятна таблиця з чорного мармуру з написом "О. Франц Рабій, почесний крилошанин, самбірський декан, радник єп. консисторії, орд. шкільний комісар, довголітній катехит і парох Самбора. 19.2.1860-25.5.1933". У 1939 році в головному нефі при вході справа вмуровано таблицю з чорного мармуру з основними віхами історії церкви:
"На славу Божу і Пречистої Діви Марії:
Р.Б. 1553 єпископ Перемиський Антін Радиловський дозвіл на будову церкви і площу під будову придбав і дерев`яну церкву збудував.
Р.Б. 1738 дідичі Ілля і Олена Комарницькі мурований зрам воздвигнули, а їх тлінні останки в підземеллях враз з єпископом Перемиським Атанасієм на Шептицях Шептицьким спочивають.
Р.Б. 1865 парох і крилошанин о. Йосиф Лаврецький та радник суду Михайло Качковський захристію збудували.
Р.Б. 1893 жертвою Петронелі з Лавровських Ревакович храм цей основно обновлено.
Р.Б. 1896 старанням пароха і крилошанина о. Льва Щавінського нутро церкви артист Корнило Устиянович розмалював.
Р.Б. 1912 парох і крилошанин о. Франц Рабій наву храму розбудував і обновив.
Р.Б. 1928 єпископ Перемиський Кир Йосафат Коциловський чудотворну ікону Божої Матері коронував
Р.Б. 1935-1939 парох і декан о. Юліан Плешкевич жертвами парохіян храм внутрі і ззовні відновив, підземелля для доступу вірних переробив і відкрив, а Павло Запорозький артист з Великої України храм розмалював.
На жаль не всі таблиці збереглися до наших днів. За радянської влади демонтовано пам`ятні таблиці о. Леву Щавінському і о. Францу Рабію, інформаційна таблиця була заслонена великим образом.