Зараз на планеті існує близько 7 тисяч мов, і майже 500 з них перебувають на межі зникнення. Чи ж є зникнення мови зворотнім процесом, чи це вже кінець?

Матеріал Марини Денисенко слухати тут

Корнвольська мова - мова мешканців графства Корнвол, південно-західного шматка Англії, що видається в Атлантичний океан. Як стверджує Вікіпедія, усього 235 людей говорять цією мовою вільно, іще 3000 так-сяк дають собі раду, розмовляючи нею.

І не дивина - адже 150 років тому ця мова була проголошена мертвою, але повстала з попелу завдяки надзвичайним зусиллям корнвольських інтелектуалів.

Іншим мовам пощастило менше, каже французький лінгвіст Клод Агаж: "Кожного року вмирає 25 мов. І якщо зараз на планеті приблизно 5000 мов, то вже через сто років їх буде 2500".

Вражаюча статистика: в світі існує 133 мови, носіями яких є менше, аніж 10 осіб. 94% населення планети говорить усього шістьма відсотками мов, які існують у світі. В Америці залишилось два носія мови апачів - індіанських аборигенів, а в Камеруні - лише один носій мови Бікія. Ну і що тут такого, скажете ви. Якщо мови зникають, то це свого роду природній процес?

Клод Агаж каже: "В жодному, жоднісінському разі це не є природній процес. Чому так стається? Ті громади, які говорять цими рідкісними, ізольованими мовами, перебувають під величезним тиском інших мов, у першу чергу - англійської, потім французької, до меншої міри - іспанської та португальської. І оскільки ці громади перебувають під тиском оцих поширених по усій планеті мов, це одна з причин, чому ці мови щезають, бо ці громади, самі, добровільно перестають говорити рідною мовою. Вони вважають, що ці мови не мають майбутнього, і що їхні діти, говорячи такою мовою, не зможуть отримати освіту".

Найсумніше те, що якщо певна громада відмовляється від своєї мови, то її не втримати ніяким лінгвістам, і їх з цього приводу облягає сум. Бо зникнення мови - це зникнення живого організму, цілого культурного пласту, складної системи асоціацій, які утворюють ту чи іншу самобутню культуру. Мова зникає - і ці ниточки розриваються, культура зникає.

Але як відновлюються тканини організму, так відновлюються і деякі мови, на яких вже давно було поставили хрест?

Найяскравіший приклад - іврит, мова давніх євреїв, яка у 19-му столітті перетворилась на щось на зразок старословянської чи латини, а зараз, у 21-му столітті, є живою мовою, на якій існує література, поп-музика, і яка функціонує в бізнесі і політиці.

Але, як пише дописувачка вебсайту Бі-Бі-Сі з містечка Кентербері, у цього процесу є і зворотня сторона - це повільна смерть ідишу та мови ладіно - іспанського варіанту єврейської мови.

"У одному лише Нью-Йорку колись було сім газет на ідиші, - пише вона. - Рух за перетворення івриту з мови літургії на живу розмовну мову, напряму пов'язаний з романтикою сіонізму 19-го століття. Інтелектуали-сіоністи вважали, що ідиш - мова гетто, і не заслуговує на збереження, якраз навпаки. Перші єврейські еміґранти до Палестини зрекалися своїх імен на ідиші і приймали імена на івриті. Результат? Повне відродження практично мертвої мови, але втрата мови, яка всотала в себе тисячорічню історію східноєвропейських євреїв".

Але приклад сіоністів надихнув носіїв корнвольської мови, яка нині переживає друге життя. Лінгівстичний патріотизм корнвольців подарував мові нове життя.