-         Вперше він згадується в реєстрі Чигиринської сотні. Був старшим слугою (конюшим) у резиденції Богдана Хмельницького. Янукович також починав з низів: директор автобази, потім кар’єра по чиновницькій драбині.

-         У 1659 р. Залишившись на Запорізькій Січі, Брюховецький був обраний кошовим отаманом, а згодом і "кошовим гетьманом" (1659-1663 рр.). Янукович залишившись на Донбасі,  стає губернатором Донецької області, потім прем’єр-міністром.

-         Юрій Хмельницький виявився недбалим гетьманом (як і Ющенко). У складних обставинах він розгубився, не дотримав присяги цареві, відновив Гадяцьку угоду 1659 року, за якою Україна шукала захисту Польщі. Цей вчинок викликав невдоволення лівобережних полків, і вони відмовилися слухати Юрія, заявивши, що хочуть мати нового гетьмана, вірного цареві. Майже один в один те ж саме, що відбувалося в Україні в 2005-2009 роках.

-         Іван Брюховецький, будучи вмілим оратором, висунувши соціальні лозунги (зменшити податки, обмежити старшинське землеволодіння), став кандидатом на гетьманство. У червні 1663 р. у Ніжині на Чорній раді, тобто участь у якій брали не тільки козаки, але й усі інші стани держави, Івана Брюховецького було обрано гетьманом Лівобережної України. Обрання лівобережною Україною Віктора Януковича в лютому 2010 року

Якщо паралелі між Брюховецьким та Януковичем слушні, то цікаво прослідкувати за тим як події розгортатимуться далі:

- Три роки Іван Брюховецький провів у війнах з поляками та правобережним гетьманом Павлом Тетерею (Тимошенко), проводячи відверто промосковську політику. Що ми зараз і спостерігаємо.

- У 1663-1664 рр. козаки відбили останню спробу поляків захопити Лівобережжя. Король Ян Казимир із великими силами оточив Глухів, але зазнав поразки від козаків і російських військ. Спроби Брюховецького скорити собі Правобережжя зазнали невдачі, хоча він на якийсь час захопив Канів, Черкаси й Білу Церкву. Іван Брюховецький спустошував й інші міста, але взяти Чигирин йому не вдалося, і під натиском козаків Тетері та поляків він відступив за Дніпро. Можливо, проекція на спершу місцеві вибори 31.10.2010 року, а потім на наступні парламентські

- Тим часом Іван Брюховецький не виправдав сподівань українського народу в проведенні внутрішньої політики, розв'язанні соціальних питань. Відразу після обрання гетьманом Брюховецький уклав з Московською державою Батуринські статті 1663 р., які надавили Москві більше влади, ніж це було встановлено Переяславськими статтями. Харківські угоди по Севастопольському флоту, можливе СП Нафтогазу з Газпромом

- Нова старшина в жадобі збагачення й утисках народу перевершувала своїх попередників. Отже, у боротьбі за булаву Іван Брюховецький тільки прикривався народними інтересами й прагненнями. Ставши гетьманом, він одразу ж забув про все. Тепер свою булаву він намагався тримати за допомогою страху та жорстокостей. Найменший протест закінчувався конфіскаціями, ув'язненнями, стратами. Тут і коментарів не треба. Все очевидно.

- В зв'язку з цим популярність гетьмана швидко падала й він бачив свій кінець з боку собі подібної старшини. Щоб захиститись од народного гніву, Брюховецький задумав зміцнити свою владу за допомогою царя. 1665 р. разом із багатьма іншими полковниками він прибув до Москви (вперше для українських гетьманів), де їх шанобливо зустріли. У грудні 1665 р. Іван Брюховецький пописав Московські статті 1665, які значно обмеживши державні права Гетьманщини, посилили її адміністративну і фінансову залежність від Московського царства.

- У 1666 р. було проведено майновий перепис населення Лівобережної України для визначення розмірів оподаткування. Все це викликало величезне незадоволення українського населення московською адміністрацією і особливо гетьманом, який призвів до її появи в Україні. Навіть та частина православного духовенства, яка підтримувала раніше промосковську орієнтацію гетьманів, відкрито запротестувала проти зростання московського впливу. Становище Брюховецького та його прибічників ставало небезпечним

- Під впливом всенародного обурення Андрусівським договором 1667 р., який означав зраду Москви у визвольної війні з Польщею та поділ України у містах Лівобережжя відбулися великі виступи проти московських залог, спричинених загальним обуренням діяльністю московської адміністрації в Україні. Тоді Брюховецький вирішив за допомогою Петра Дорошенка самому стати на чолі повстання проти Москви, щоб таким чином зняти з себе народну нелюбов. У січні 1668 р. на старшинській раді в Гадячі Брюховецький висловився за ліквідацію московської влади в Гетьманщині та перехід України під турецький протекторат. Натяк на можливу трансформацію зовнішньополітичного за зразком як у Лукашенко

- З-за Дніпра ішов Дорошенко, як думав Брюховецький, йому на допомогу. Але з дороги Дорошенко прислав до Брюховецького своїх посланців з вимогою відмовитися від гетьманства і віддати клейноди. Першими покинули його татари, потім козаки заявили, що не будуть битися з Дорошенком, і кинулись грабувати обоз Брюховецького. Схопили його самого і привели до Дорошенка, який був 8(18).6.1668 р. у селі Будищі поблизу Опішні - той велів прикувати його до гармати. При цьому жест Дорошенка козаки сприйняли за наказ покінчити з Брюховецьким - кинулись на нього зі страшенною люттю, били рушницями, списами, "як скаженого собаку", зірвали з нього одяг і кинули голого.

- Більшість істориків (у тому числі Грушевський Михайло) схильні бачити в Iвані Брюховецькому владолюбну людину, яка заради гетьманської посади певний час зневажала інтересами народу, дозволивши поглибити підлеглість Москві навіть у внутрішніх, повсякденних питаннях. Вважається, що таке за таке ставлення та постійні інтриги з козаками та Москвою народ відплатив йому його ж монетою. Його час пов'язується також з початком явища занепаду українського життя у другої половині XVII ст. внаслідок широкої громадянської війни (Руїна).

http://zariziaka.livejournal.com/

Ігор Гошовський. 26 років. Проживаю в місті Києві. Громадська діяльність: 1992-1998 - НСОУ ПЛАСТ, 2001-2002 - МНК, 2003-2005 - координатор Коаліції молоді "Наша Україна" у Рівненській області, 2004 - координатор ПОРА (жовта), з 2005 - Національний Альянс. e-mail: goshov@ukr.net