Маємо реальні  нахабні спроби реанімації імперії, тепер, вже у вигляді союзу Росії, Білорусі, України та тих, кого ще зможуть силком припнути «примусом до миру та єдності братніх народів». Однозначно маємо у себе антиукраїнську владу, що підтримується абсолютною меншістю населення і опирається на "закидних" переселенців з Росії, членів карального апарату колишнього СРСР та їхніх нащадків, які не знали геноциду голодомором, які його здійснювали  власноруч, і тому ніколи не визнають, що саме вони та їм подібні є злочинцями.

  По суті, існуюча влада в Україні нелегітимна, українофобська, як, до речі, і різношерстна опозиція, а вірніше  багатолідерна лжеопозиція. Український відлік часу ніби завмер і призупинився у своєму поступі. Кожного ранку, продираючи очі, змиваємо себе червоно-коричневий бруд минулого дня, в який нас ніби вмокає щодня влада через підконтрольні ЗМІ. Ворожі  однокореневі неосталіністські  та неонацистські впливи методично насаджуються владним повсюди оновлюваним адмінресурсом за допомогою поплічників з "лялькової опозиції".

  Настане час і українське суспільство  з болем вичавить з себе системну безідеологічну і шкідливу схему "влада-опозиція",  що грається в демократію, яка вже стала лише примарою. Такий стан речей в неукраїнській Україні рано чи пізно спонукає  до започаткування нового етапу боротьби українців, до появи справді українських сил, до протидії, серед яких  будуть і протестні акції.

 Здається, гучне «свято перемоги» влада влаштовує для відволікання уваги від проблем та інших своїх потаємних дій по здачі українських державницьких інтересів. Свято неіснуючої імперії прикривається, на жаль, одиницями уцілілих учасників бойових дій, про яких другого дня знову забувають. Широко  використовуються брудні совкові ідеологічні штампи про бандеріваців-бандитів, і тому подібне є метою подальшого розколу суспільства. Дивна, здавалося, поведінка влади на розкол, практично спрямована запобіганню єднання під час можливих масових збурень через складну соціально-економічну ситуацію в Україні.Українцям насаджуюсь «примус до дружби» з північним сусідом, що є колонізатором в минулому, катом та організатором лінгвоциду,  геноциду, масових переселень у Сибіри. Все це, з дня на день українцям пригадувати, чого доброго, просто можуть заборонити. Нам нахабно  через табачників знову нав’язують писаний колонізаторами курс історії для наївних , пришелепкватих та заляканих і довірливих хохлів.

 Нав‘язане українцям свято дуже сумне, як по сут,  так і за  наслідками. Спорожніла в наслідок зомбування голова, повернення після галасу у злиденну дійсність з горою проблем для влада ще гикнеться небажаним відлунням. Які від цього ліки? Ліки від брудної брехні та викривлень історичної сутності лише одні: недовіра брехні, боротьба з носіями брехні та твердість духу, який з нас здавна та довго намагаються вичавити. Неіснуюча  імперія, що впала не повинна тяжіти над нами, бо то синдом  рабства, що принижує, позбавляє волі та примушує бути несправжнім: коритися чужій злій  волі, переповідати вигадану на замовлення брехню та чекати милостині від господаря.

Цього разу смак розколу країни, що починає скочуватися до тваринного жевріння, доверщуюють провокаційним використанням червоних ганчірок з недавнього минулого З зубожілого українця червоною ганчіркою моделюють розлюченого бугая, щоб найти привід накинути на нього додаткове заспокійливе ярмо.

 Подібними святами влада намагається камуфлювати реалії  непривабливої дійсності та показати зовнішньому світові, що святкуючі люди завжди щасливі.

 Анатолій  Авдєєв