Гусарами наш край заполонили при організації на наших землях Нової Сербії, але більша половина тих гусарів була не етнічними сербами, а козаками- запорожцями та  козаками Миргородського полку. Коли фортеця втратила військове значення її роззброїми, а полки кого перевели в інші місця служби, а часом неодноразово перейменовували. Наші військові від імені губернського центру Херсон отримали нове ім’я.  28 липня 1783 року, у зв'язку з військовою реформою князя Григорія  Потемкина, Херсонський ( раніше мав назву Новосербський та інші) пикинерный полк став однойменним легкокінним, а з 14 вересня 1790 року – козачим Екатерінославського війська. В ході російсько-турецької війни 1787-1791 рр. козаки-херсонці відрізнилися при штурмах фортець Очаків (1788 р.) і Ізмаїл (1790 р.).
  31 січня 1792 року, поріділий в боях Херсонський козачий полк був знов перетворений в легкокінний, а через 4 роки його влили до складу гусарського полку, що отримав в 1801 році найменування Елісаветградський. Цьому полку було призначено взяти участь у всіх основних войн ах Російській імперії ХIX – початку ХХ в століття.
  У квітні 1918 року полк влився до складу Запорізької дивізії армії Української Народної Республіки і поклав початок Запорізькому їм. Кошового отамана Костя Гордієнка полку кінних гайдамаков і Запорізькому кінному дивізіону, що виріс в 1919 році в полк Чорних Запорожців. Обидва полки воювали за незалежність України армії Української Народної Республіки, що в рядах діяла, і були розформовані  вже в таборах для інтернованих на території Польщі в 1923 році.
  Все як писав Ломоносов – не звідки не приходить та в нікуди не зникає. Славні колишні «єлисаветградські гусари» брали участь у зимових походах Армії УНР та покрили себе  вічною славою борців за незалежність України. То й виходить на те, що нині, як патріотам незалежної України нам слід пишатися тим і згадувати не  «російських гусарів», які і російськими були не зовсім, а славних Чорних Запорожців, які мали і коріння наше козацьке запорожське.