Легенди про схрони УПА
 Ця
тема щільно оповита романтикою. Таємниці, героїка, скарби... Сіра зона
історії. І досить непогані, як на нинішні часи гроші... Журналісти мають
змогу доторкнутися до тих загадок у коротку мить, коли знахідки
переходять з рук продавця до рук покупця. З однієї темряви, в іншу. Як
правило, подальша доля тих артефактів нам невідома. Кілька тижнів тому,
на редакційну пошту прийшов лист з кількома фотографіями. Потім короткий
телефонний дзвінок з поясненнями.
Щось хочуть продати...
Ми зробили паузу. Спробували зібрати максимум інформації. Отримали деякі деталі.
Підкреслимо,
журналісти не впевнені в достовірності викладених тут фактів. Тому, все
подаємо у вигляді версій і елементів маленького пресового
розслідування.
Наприкінці 2011
року, неформальна група пошуківців, знайшла схрон УПА. Як ми зрозуміли
десь на кордоні Галичини і Волині. Судячи з усього, схованка була в
якійсь будівлі, бо папери майже не пошкоджені вологою.
Чимало документів позначені штампом "архів", мають якусь подобу інвентарних номерів, зроблених чорнилами.
В основному, то пропагандистські матеріали, інструкції, листівки, звіти.
Ніяких прізвищ, координат, зачіпок.
Кажуть, документів досить багато.
Виникла
версія, що то частина документів, свого часу захоплених КГБ УССР, які
зберігалися десь в регіональних державних чи відомчих архівах, потім
списаних на знищення, але прихованих офіцерами-відставниками. Можливо.
Але, тоді там повинні бути чіткі позначки, номери... За ними досить
легко відслідкувати шлях... Цього немає...
Наша
команда вже контактувала з колишніми членами страшенно засекречених
спецгруп центрального апарату КГБ СССР. Географія їх пошуків і
зацікавлень вражає: Антарктида, Артика, Гренландія, Німеччина, США,
Канада, дивні райони Атлантики, Чилі, Аргентина, Китай...
Ми писали
про необлікований схрон СБ ОУН, знайдений ними у 1991 році, теж на
кордоні Галичини. Добиратися туди треба водою. Десь поруч водоспад...
Публікували скани деяких документів як ОУН, так і Гестапо, Вермахту...
Саме ті люди засвітили пошуки археологів Аненербе, історію про танки-сейфи СС ставки "Вервольф", легенди про загублене золото...
Нині виникли інші люди. І архів УПА.
Можливо, це початок якоїсь нової історії, які після публікації, моментально стають легендою.
Пограємося.
Нам, в принципі, цікаво. Подібні знахідки могли б стати окрасою
будь-якого державного музею Західної України. Але, все чомусь опиняється
у мороці приватних колекцій...
Віктор Тригуб, редактор журналу "Музеї України"
|
