Кажуть, мешканці Самбора на Львівщині цілуються як ніхто палко. А все тому, що в головному храмі міста — церкві Різдва Пресвятої Богородиці — вже 250 років зберігають мощі покровителя закоханих святого Валентина. Автентичність реліквії підтверджує документ Папи Римського від 1759 року.

Отець Богдан Добрянський, 43 роки, адміністратор парафії у Самборі, служить у церкві Різдва Пресвятої Богородиці з 1992 року. На його очах відродилася традиція вшановувати мощі святого Валентина.

— Архівні документи свідчать, що святий Валентин був покровителем Перемисько-Самбірської єпархії. У 1759 році його прах вийняли із землі на цвинтарі святої Прісцилли у Римі, — каже отець Богдан. — У Ватикані вирішили передати частину мощів у храм тієї землі, якою заопікувався святий Валентин. Фрагмент черепа та кілька кісточок закували у скляний гробик, поклали у саркофаг і доправили до Самбора. Від того часу реліквію зберігають у нас. Але в комуністичні часи це замовчували. Зрештою, про день Святого Валентина теж не згадували.

Фрагмент черепа та кілька кісточок закували у скляний гробик

Коли відродилася традиція почитати святого, його мощі у скляній скрині щороку впродовж тижня виставляють у храмі на тетраподі. Щоб миряни могли доторкнутися до реліквії, помолитися, попросити заступництва й посередництва. Приходить і молодь, і старші люди. Особливо матері, які просять за подружжя своїх дітей і навіть онуків. Переповідають, що молитвами до святого Валентина одна жіночка врятувала від розпаду свій шлюб.

— Вона довго і ревно молилася, просила заступництва, аби чвари зникли, налагодилося життя подружнє, — згадує отець Богдан. — Її молитва до святого Валентина, до чудотворної ікони Матері Божої була щирою. І це помогло.

Розголосу набула історія трирічної давності. Через Самбір пролягає автобусний маршрут туристів із Польщі. Католики із сусідньої держави часто навідуються сюди помолитися до святого Валентина.

— Одна старша пані спеціально приїхала, аби благати вберегти шлюб свого сина з невісткою, — каже отець Богдан. — Довго молилася до святого Валентина, затримала відправлення автобуса, ніяк не виходила з церкви. А коли повернулася у Польщу, застала помирених дітей. Спершу думала, що то вони змовилися не конфліктувати при ній, а потім довідалася, що замирення відбулося саме тоді, коли вона перебувала у Самборі. Відтак замовила у ювелірів золоте серце і привезла його на пам’ять і подяку святому Валентину. Цей дар встановлено у храмі.

Чотирнадцятого лютого у самбірській церкві дуже багато мирян і прочан. Усі почитають святого.

— Ми не проводимо окремого богослужіння з нагоди цього дня, бо ширше його відзначають в латинському обряді, — каже отець Добрянський. — Може, згодом на це буде відповідний припис церковної влади. У церкві співаємо тропарі в честь святого. А миряни приступають до реліквії, просять посередництва у своїх справах.

Я служу в храмі 15-й рік і постійно відчуваю сильну благодать

Іван Марущак, 67 років, щодня двічі відвідує Служби Божі у храмі:

— Я завжди молюся якраз біля того місця, де мощі зберігають. І кожного разу ніби якась сила повертає лицем до мощів. Не годен цьому опиратися. Отак стану — і молюся до святого. А вдома все ведеться, з жінкою ніколи не сварилися. Може, то Валентин?

Кажуть, що той, хто доторкнеться скрині з мощами святого Валентина, переживе велику любов і матиме щасливу сім’ю.

— Я служу у цьому храмі вже 15-й рік і постійно відчуваю сильну благодать, — отець Богдан кладе руку на груди. — У церкві така особлива атмосфера, як у Люрді, і того не можливо передати словами. І знаєте, із жінкою викохуємо п’ятеро дітей, — усміхається отець Добрянський, — трьох дочок і двох синів. Скоро і за них проситиму, аби й у них велося у подружжю.

---

Ще одна святиня в Самборі

У самбірській церкві Різдва Пресвятої Богородиці зберігають і мироточиву ікону Богородиці. Про неї повідомила 1727 року міщанка Олена, на прізвище Добрянська. Згодом образ визнали чудотворним. У 1928-му його коронували.

Ким був святий Валентин

Святий великомученик Валентин народився у третьому столітті нашої ери. У ті далекі суворі часи римський імператор Юлій Клавдій ІІ забороняв своїм воякам одружуватись, але молодий священик Валентин таємно вінчав закоханих — і за це був засуджений на смерть. Перед стратою Валентин залишив дівчині листа з освідченням у коханні. Звідти й пішла традиція надсилати листівки-валентинки. Мученика стратили 14 лютого 269 року. А через двісті років Валентина проголосили святим.

Дмитро Гамаш