Георгіївська стрічка – це  двобарвна стрічка до ордена Св. Георгія, медалі Св. Георгія, Георгіївському хреста в Російській імперії, служила також відзнакою гвардійського морського екіпажа нагородженого Георгіївським прапором. Кольори Святого Георгія - чорний та темно-помаранчевий. Але в СРСР  в нагородній системі використовувалася  така сама запозиченастрічка,  і  навіть статус ордена слави змавпували з старорежимного зменшивши на одну ступінь. Цю стрічку, як і раніше, але вже не тільки на флоті використовували, як знак відмінності гвардійських частин. Власне, гвардійською її і називали. Варіація георгіївських кольорів використана при оформленні  не лише ордена Слави,  але і  двох меалей "За перемогу над Німеччиною", як за ратні та трудові відзнаки. Жоден з даних варіантів  в СРСР   зовсім не передбачав  ніякого зв'язку зі Святим  Георгієм, бо робити таке за часів Берії  було небезпечно. Було просте мавпування та запозичення  комбінації кольорів, що пов’язали з військовою звитягою,  як раніше, адже повні кавалери Ордена Слави були майже дорівнені Герою Радянського Союзу.   

  Проте, в останній час стараннями Кремля «георгіївська стрічка» вже позиціонується, як символ перемоги у «Великій Вітчизняній війні», що  є абсолютно історично некоректно. По-перше, георгіївські нагороди  старих часів до 1917 року ніякого відношення не мають до даного періоду історії СРСР і Росії.  А по-друге, те, що має відношення до війни - гвардійська стрічка, орден Слави, медаль "За перемогу над Німеччиною" зовсім не можуть бути символами Святого Георгія.  Насправді, з огляду на сталінські зображення під нею, її  справедливіше і точніше чесно буде назвати   "сталінською символікою ". І тоді всі задуми та цілі Кремля чітко стають на свої справжні природні місця.

 Певні кола в Москві та дежавні діячі вже достатньо давно і наполегливо відроджують культ «вождя всіх народів» Сталіна, і «георгіївська стрічка» є одним з елементів в процесі черговогго обожнення колись розвінчаного вождя та інструментом  в тому  процесі. Таким чином зв'язуються воєдино особа Сталіна, міф про велич СРСР і продовження славних традицій Російської імперії, як власне і сама імперська ідея в умах  шовіністично налаштованих та простих росіян. Стрічку на лоба і розум відпочиває…

 А що наші хохлороси? Вони убогі чіпляють ту стрічку собі на джинси, сорочки, піджаки і автомобільні антени. А то, зовсім не георгіївська, а «сталінська» стрічка,  що є насправді відмінним знаком російських запроданців, ніби для переклічки та спілкування з собі подібними. Так вони себе ідентифікують, позиціонують, вішаючи нам на вуха локшину про  стрічку перемоги. Наспраді, то удавана перемога над нами, якою вони  давно марять. Тими стрічками відроджується культ одного з  найбільших злочинців ХХ століття Йосипа Сталіна, засудженого українським судом за здійснення геноциду над українським народом. Жодна  насправді порядна людина не стане посібником неосталіністів.  Та де їм нахабним та зажравшимся до порядності. Багато хто вперто не зважає на те, що Євросоюз поставив знак рівняння між сталінізмом(комунізмом) та фашизмом…

 Історичні фальсифікації використовуються для профанів не вперше. Гомосовєтікуси і досі живуть у світі власних міфів минулого та ілюзій, засуджуючи тих хто прозрівши їх зрікся, або ніколи не визнавав, визначивши за чисту брехню.

 Символіка в різних своїх проявах не буває невпливовою та нейтральною, бо завжди несе в собі відповідну енергетику, має ауру та  ареал тих, хто її шанує та сповідує певні ідеї. Тож носії цих стрічок нині не є героями, як то трактувалося раніше,  а просто є  раніше прихованими ворогами незалежної України, що  нарешті проявили свою  справжню  ворожу і хижацьку сутність, що за звичкою ще маскують словами та облудними брехливими поясненнями, щоб приспати пильність довірливих.

Анатолій Авдєєв