«Переписування історії» - так називають «колишні» та їх послідовники, спроби дізнатись, що ж дійсно відбувалось у нашому минулому. Будь-який факт, погляд, гіпотеза, що не вкладаються до усталених протягом радянських років схем, може бути проголошений цим самим «переписуванням», якщо чимось не сподобається «колишнім».

Словосполучення «переписування історії» не нове. Воно виросло з іншого подібного – «фальсифікації історії», і стосувалось спочатку спроб західних істориків поглянути на історію Другої Світової війни власними, а не сталінськими, очима. Кожне дослідження західного військового історика (якщо його могли прочитати радянські читачі) рецензував якийсь радянський маршал чи генерал, і виявляв численні фальсифікації, і акуратно пояснював своїм співвітчизникам, що є правдою у конкретному випадку. Це було головним завданням радянської історіографії – спростовувати буржуазні фальсифікації.

Сьогодні ситуація зовсім інша, а призначення російської історіографії залишилось таким, як і раніше – спростовувати ВСІ фальсифікації. Не лише буржуазні, а тепер ще й націоналістичні. Задля цього створюється в Російській Федерації спеціальна комісія – з протидії викривленням історичних фактів у колишніх радянських республіках. Задля цього приймається закон про недопущення реабілітації фашизму у колишніх радянських республіках. Аби лиш не сміли шукати правду про своє минуле.

Та заспокойтесь, любі старші брати. Заспокойтесь, наші доморощені середні брати. Неможливо історію переписати. Історія вже відбулась. Вона вже написана. Те, що написано історією, жоден історик не змінить. Існує ФАКТ. Сталін був, він керував Радянським Союзом. Можна це переписати? Де історик, який написав, що Сталіна не існувало?

Для одних Сталін був вождем, а для інших – катом. Це теж факт. І той, хто напише перше, і той, хто напише друге, виявиться правим. Тому не кажіть, що перший – професійно-талановито-сумлінно-визначний історик-дослідник-політолог-журналіст-письменник, а другий – переписує-фальсифікує історію. Ні від виходу у світ книжки першого автора, ні від появи статті другого ні Сталін, ні результати його діяльності не зміняться ні на крапку.

Роман Шухевич був, і був він головним командиром УПА. Це історія. А герой він чи бандит – кожен вирішує сам, і це до історії не має жодного відношення. Це вже – ідеологія, політика, світогляд, культура. Що завгодно, лише не історія. Моя оцінка постаті в історії не повинна нікого хвилювати, бо це – моя оцінка.

До речі, новітнє «переписування історії» розпочалось саме в Росії (згадайте хоча б А. Солженіцина), і найбільший лемент з цього приводу здіймався саме там. Тоді, у 1990-х в Україні майже не чутно було таких висловів. І лише у ХХІ ст. це перекочувало до нас. А причина проста – як кажуть мої знайомі російські історики: в Росії «об’єктивний історик» – не позитивна характеристика, а звинувачення. У нелояльності до влади. Росія зі своїми «переписувачами» вже впоралась. Тепер черга сусідських.