Ракетну базу, де в часи Холодної війни зберігалися
тактичні ядерні боєголовки. Принаймні, саме такого висновку дійшли
дослідники, які кілька годин обнишпорювали огороджену колючим дротом
територію. Радіації не знайшли, але нагадувань про колишню атомну
загрозу тут збереглося безліч.
Яким дивом досі зберігся цей
об’єкт – не можуть пояснити навіть історики-пошуковці. Територію
колишньої ракетної бази тепер захищає лише колючий дріт. Втім, за часів
Холодної війни охорона тут була надзвичайна – бо саме в цих бункерах до
91 року містився ядерний щит української столиці.
Сергій, пошуковець: "Это технический дивизион ПВО, он обеспечивал
функционирование комплексов вокруг, которые прикрывали от, так сказать,
потенциального противника, Киев и ГЕС”.
Потенційний "клієнт” цієї бази – американський бомбардувальник
Б-52, відоміший у світі під назвою "летюча фортеця”. Аби Київщина
раптом не стала другою Хіросімою – сюди, у земляні схили, радянські
військовики вмурували свою скриньку Пандори. За легендою, будівництво
цих ядерних комплексів і прискорило кінець ери Б-52.
Сергій, пошуковець: "Предполагалось не сбивать каждый
бомбардировщик, а в волну идущих бомбардировщиков, в этом строю
взорвать заброшенной зенитной ракетой боезаряд, который, если не крылья
сломает, то магнитным импульсом выжжет электронику. Здесь хранились
ядерные ракетные боеголовки, вот бункера вот эти”.
Віктор Тригуб, головний редактор журналу "Музеї України”: "Ці
бункера йдуть просто у гору, дуже міцна сталь і обсипана землею. В
останні роки існування радянського союзу тут, скоріш за все, стояв на
озброєнні тактичний комплекс с-300”.
Сергій Кутраков, кореспондент "Нового каналу”: "Дух часів холодної
війни найкраще зберігся тут, у казармі. На стінах – зображення зброї
тодішнього потенційного супротивника, а де-ніде навіть можна зустріти
залишки амуніції, у якій тягнув службу непереможний радянський
ракетник”.
Нині у приміщеннях, де колись мешкала обслуга бази, незайманими
лишилися тільки стіни. Втім, досі під ногами – безліч речей, які за
кілька десятків років стануть справжніми артефактами. А щоб все це
остаточно не перетворилося на порох - пошуковці намагаються отримати
дозвіл на відновлення цієї бази. Кажуть, вже і назву відповідну місцеві
вигадали – "Музей холодної війни”.
