Сто років тому на Україні ширився рух авіалюбителів. Дійшла ця модна тенденція і до провінційного Єлисаветграда. Очолив ентузіастів небаченої в наших степах нової справи один з відомих поміщиків Олександр Волохін, який, зокрема, організовував лекції з тематики повітроплавання для городян. Як пише кіровоградський дослідник історії авіації В. Кораблін, на зборах місцевих любителів повітроплавання 2 грудня 1909 року ухвалено рішення відкрити в Єлисаветграді відділ Петербурзького аероклубу. Через півроку створюється гурток при місцевій добровільній пожежній команді, яка базувалася тоді у приміщенні міськуправи (тепер – облради), на якому була пожежна вежа. Завершимо ж розповідь про той організаційний період інформацією, що родина Волохіних залишила помітний слід в історії Єлисаветграда. Брат Олександра Григорій Йосипович працював міським головою, займався благочинністю. При ньому було зроблено, зокрема, багато для розвитку фізкультури і спорту (велосипедний рух, створення спортивних майданчиків). Діти останнього були серед ініціаторів зародження футболу в нашому місті.

Літопис перших польотів рукотворних небачених на інгульських берегах птахів зафіксовано в першій місцевій незалежній газеті "Голосъ Юга”, в якій, між іншим, нерідко добре діставалося міській владі. Оскільки аеродромів тоді, звісно, не було, то було вирішено стартувати літальним апаратам з популярного серед городян своїми бігами і ставками іподрому. Численні глядачі заповнили всю навколишню територію і 8 вересня 1910 року стали свідками польоту українського льотчика П. Кузнецова на аероплані "Блеріо-ХІ”. Пройде менше місяця і в столиці імперії загине один з перших льотчиків країни, наш земляк, уродженець Олександрівки Левко Мацієвич…

Сьогодні популярністю в Одесі користується кінотеатр "УточКіно”. Носить він ім’я знаменитого С. Уточкіна. 28 квітня 1911 року єлисаветградці після роботи мали можливість спостерігати за його польотами (п’ять) над містом. При цьому двічі в інгульське небо він підіймався з пасажирами. Тоді авіатор прибув сюди із причорноморського міста зі своїм "Фарманом”. Під час його складання в нашому місті виникли проблеми з кріпленням пропелера аероплана. Необхідну деталь виготовили на заводі Ельворті, хоча й польоти довелося перенести на два дні.

А наступного року городяни гаряче аплодували польотам Б. Росінського (навесні) та М. Єфимова (влітку). Останній був уже досвідченим, як на той час, авіатором, адже перший політ зробив ще більше, ніж за два роки до того в Одесі.

Далі були будівництво аеродромів, ТСОАВІАХІМ і ДТСААФ, базування в Кіровограді цивільних і військових літаків, підготовка тут фахових авіаторів, діяльність музею історії розвитку авіації. Але то – окремі теми. Ми ж віддали належне першим асам нашого неба, які вперше в очах інгульчан казками про літальний килим, польоти баби Яги на мітлі чи людини на гарматному ядрі до Місяця протиставили сміливість, досягнення науки і техніки, ризикуючи при цьому життям.

Сергій ШЕВЧЕНКО