У 1957 році археолог Ю. Краснов під час зачистки ями на Бушаринському городищі (I-VII століття н.е.) знайшов бронзову монету. Монета була хорошому стані, викарбувана римським імператором Костянтином II у місті Кизик. Знахідка, здавалося б, сама по собі не особливо примітна. Античні монети, надто бронзові, наприклад у Краснодарському краї - річ пересічна. Однак пікантність ситуації була в тому, що Краснов розкопував городище залізної доби під Москвою (городище розташоване у сучасному Одинцовському районі Московської області, який межує з Москвою. Історична Мерянія – прим. ред.).

Задовго до появи на підмосковних землях слов'ян на берегах річки Сетунь жило безіменне плем'я дяківської культури. Цікаво також те, що монета не була золотою або срібною, а тому не представляла цінності як метал. Зрозуміло, що в ці краї вона потрапила і ходила по руках не як злиток дорогоцінного металу або прикраса, а саме як платіжний засіб. Втім, знаходили на московських городищах і золоті візантійські монети...

Археологія та традиційні уявлення про історію здавна живуть у паралельних площинах, то стикаючись у деяких точках, то розходячись на незрозумілі дистанції. Взагалі, з часів філософів XIX століття і Бодуена де Куртене склалося переконання, що археологія - наука не самостійна, а допоміжна. Її прямий обов'язок - підтверджувати основну канву історичних подій, додаючи до історичного мейнстриму незначні штрихи, і заодно поповнювати музейний антураж. Жодного самостійного наукового першоджерела археологія видати не в змозі. Ця теза зі змінним успіхом оскаржувалася в різні часи на різних конгресах і з'їздах археологів, однак основна маса істориків вважає саме так.

Тому, коли археологи викопують зовсім не те, що від них очікують - це нічого не пояснює і нічого не доводить. Такі речі оголошуються "одиничною знахідкою" або "пізнішою випадковою втратою". Дійшло до того, що в Тверському археологічному збірнику один поважний історик цілком серйозно пропонував розглядати тільки ті знахідки з археологічних розкопок, які "підтверджують від початку задану концепцію". Решта - це "інформаційний шум", а тому братися до уваги не має...

Уявімо озброєного цією методикою криміналіста, який приїхав на місце події і розглядає знайдені докази з точки зору - чи відповідають вони попередній версії слідства про нещасний випадок, чи ні. Знайшлася гільза? Ну, це "одинична знахідка", "пізніша втрата", "інформаційний шум" - цінності для слідства не представляє...

... Археолог А. Станюкович, обстежуючи середньовічний кремль Звенигорода, знайшов монету Септіміуса Северуса, викарбувану у Фракії. Сенсація? Невже Фоменко має рацію: Москва - третій Рим, а заразом й другий?!

Ні звичайно, пояснять історики. Це ще одна "випадкова знахідка"...

А тим часом античні монети в середній смузі Російської Федерації знаходять вже не тільки археологи або землекопи, а й зовсім неуповноважені на ведення розкопок безтолкові істоти.

... Ніколай Т. в дитинстві жив у підмосковному селі на березі невеликої річки Протва. Його батьки розводили курей. Маленьких курчат часто викрадали сороки, і тому кожну весну Ніколай розоряв сорочі гнізда. Гнізда збивав палицею, по тих, які не міг дістати, - стріляв дробом з рушниці. Зазвичай після пострілу з гнізд стікали розбиті яйця. Але одного разу, приловчившись, він жердиною збив сороче гніздо на високому дереві. На землю полетіли яйця, і в повітрі щось зблиснуло. Ніколай підняв знахідку і оторопів. У руці лежала золота давньогрецька монета, викарбувана задовго до нашої ери...

Очевидно, що сорока притягла її в гніздо звідкись неподалік. Але навколо села стелився підмосковний ліс без найменших ознак нумізматичних музеїв. Звичайно, в лісі траплялися городища і поселення залізної доби. З якогось розмиву сорока і втягла блискучу цяцьку. Яка тепер лежить у Ніколая на серванті, як курйозний сувенір. Ну і яка це сенсація? Ще один "інформаційний шум"...

Йде та гудить "середньою смугою" РФ цей "інформаційний шум" одиничних знахідок античних монет. Майже немає області, де селянами на городах або в археологічних розкопках не знаходилися римські та візантійські монети і цілі скарби. Совєтський історик В. В. Кропоткін ще півстоліття тому, в 1961 році, опублікував детальну інформацію про знахідку тисяч римських монет і сотень скарбів у "Зведенні археологічних пам'яток Г4-4. Скарби римських монет на території СССР". Перелік регіонів, де були такі знахідки, вражають розмахом уяву - від Прибалтики до Приуралля. Перелік областей - Московська, Ленінградська, Тульська, Рязанська, Новгородська, Оренбурзька, Пензенська, Калузька, Тверська, Липецька, Воронезька, Брянська, Курська, Ярославська.. Татарстан, Мордовія, Вятка...

Перші відомості про римські монети, викопані селянами у слов'янських землях, наводить польський історик Матвій Меховський в 1517 році у своїй книзі "Трактат про дві Сарматії". Селяни називали денарії "Іванової головою", або "головкою святого Яна", оскільки портрети на монетах зображували, без сумнівів, відрізану голову Іоанна Хрестителя, що лежить на блюді.

Проте досі кожна нова знахідка античних монет в лісовій смузі РФ супроводжується традиційним ритуальним заклинанням істориків про "одиничної знахідку" і "пізнішу втрату колекціонерів".

Скільки таких "одиничних знахідок" треба, щоб вийшов "історичний факт"? Напевно, стільки ж, скільки треба піщинок, щоб вийшла "купа"...

Власне, сам В. В. Кропоткін, вивчивши карти знахідок і датування римських монет, підтвердив висновок історика К. Маєвського про те, що в римські часи на території сучасної Східної Європи йшла повномасштабна грошова торгівля з використанням римської монети. Особливо активно - торговими шляхами, якими були басейни річок Волги, Оки, Дніпра, Двіни тощо.

Секундочку... - скаже освічений читач, - грошова торгівля, але в кого з ким? У "диких" фіно-угорських племен? Що ж, значить, у них було "товарне виробництво", товарна економіка? А значить - були люди, у кого грошей було більше, були багаті і бідні? Значить, були і класи... І класова боротьба!? У докласовому суспільстві!? І все це - до появи слов'ян, які в IX столітті згідно зі шкільним підручником "принесли в дикі ліси прогрес і ремесла"?

У цьому місці марксистські історики зазвичай ставали нудними і залишали все як є, без коментарів...

...У 1990-му році пенсіонерка принесла в Зеленоградський музей скарб римських монет, знайдений її чоловіком на городі під Твер'ю, в надії отримати хоч якусь надбавку до пенсії. Скарб складався з 109 давньоримських і візантійських монет. Найстаріша монета була випущена за часів Доміціана в I ст., наймолодша - в часи Філіппа Араба в середині III ст. Музей відмовився придбати скарб, бо музейний експерт вважав його містифікацією. Скарб успішно розійшовся по руках серед московських колекціонерів.

Працівник музею по-своєму мав рацію. Багато чого в землі знаходять, та не все треба в музеї виставляти.

Ну які можуть бути римські монети під Твер'ю (Тверська Карелія - прим. ред.)? Інформаційний шум...

Редакція Уґраїни публікує статтю Константіна Шуригіна "Інформаційний шум" зі скороченнями та поясненнями.