"У совєцьких підручниках про Василія Івановича Чапаєва писали, як
про "русского красного командира из рабоче-крестьянского сословия".
Насправді, легендарний командир був не великорусом, а ерзею (в Росії цей
народ називають мордвою). І хоч народився в селі, та доля його мала
бути не "крестьянской", бо, як і багато хто в родині Чапаєвих, він
готувався стати православним священиком". Так пише Олександр Бравада на
черкаському сайті Прес-Центр у статті "Чи був Чапаєв на Черкащині?" Вона
ще раз довела: ерзянська ідентичність - визнана в українській
спільноті. В Україні розуміють і пишуть: ерзяни - не мордва.
 На
Черкащині два села мають назву Чапаєвка. І якщо золотоніську Богушкову
Слобідку перейменували у 20-х роках минулого століття, вже після
загибелі Василя Івановича – на честь двотижневого постою в селі
Чапаєвської дивізії, то монастирищенське село Панський Міст назвали так
тільки у 1935-му – на гребені популярності однойменного кіно про
червоного комбрига. Цікава річ: і справжнє, і кіношне життя комдива
переповнені загадок і недомовок…
"Русскій командір" Чапаєв – ерзя, що мав стати священиком
В радянських підручниках про Василя Івановича писали, як про "русского
красного командира из рабоче-крестьянского сословия". Насправді,
легендарний командир був не росіянином, а ерзею (в Росії цей народ
називають мордвою). І хоч народився в селі, та доля його мала бути не
"крестьянской", бо, як і багато хто в родині Чапаєвих, він готувався
стати православним священиком.
Всі плани зруйнував призов до армії – першим місцем служби юнака став
Київ. З початком Першої світової війни воював проти німців на
українських Галичині й Волині. Був надзвичайно хоробрим, нагороджений
Георгіївською медаллю і трьома Георгіївськими Хрестами, а погони
унтер-офіцера на його плечах швидко змінили фельдфебельські… Лютневу
революцію зустрів на госпітальному ліжку після чергового поранення в
бою. Червоні ідеї сприйняв на ура, от тільки ніхто й ніколи не змусив
цього бойового червоного командира перестати молитися Богові і
хреститися перед боєм…
Чапаєв справді був чудовим командиром: його дивізія прославилася в боях
проти армій Каледіна, Колчака та білочехів, приступом брала міста
Ніколаєвськ, Уфу, Самару, Уральськ… Загинув комдив у момент блискучого
контрудару ворога – усього 300 білих козаків несподіваним кавалерійським
рейдом глибокими тилами червоних практично знищили штаб дивізії, який
охороняла майже тисяча червоноармійців. Досі точно не відомі справжні
обставини загибелі Чапаєва. Офіційна кіношна версія, що комдив утонув у
річці Урал, заперечується переказами про те, що тоді Чапаєв був тільки
поранений, його переправили через річку на плоту і вже на березі він
помер. Інші джерела говорять про те, що поранений Чапаєв потрапив у
полон. Зокрема у газеті "Красноярский рабочий" у лютому 1926 року
писали, що в Пензі "арестован колчаковский офицер Трофимов-Мирский,
убивший в 1919 году попавшего в плен легендарного начальника дивизии
Чапаева".
Славу Чапаєва продовжили троє його дітей. Старший син Олександр був
кадровим військовим. Гідно пройшов усю Другу світову, у відставку вийшов
генерал-майором. Помер 1985 року. Донька Клавдія була відомим
радянським партпрацівником, водночас збирала спогади і матеріали про
батька. Померла 1999 року. Молодший син Аркадій був військовим льотчиком
і загинув 1939 року під час випробування нового винищувача…
Дивізію розформували, коли вона втопила знамена
Після загибелі Чапаєва його 25-а дивізія отримала назву Чапаєвської.
Брала участь у радянсько-польській війні, зокрема в Київській операції.
Саме після цих подій 1920 року дивізія, яку відводили на перепочинок, на
два тижні зупинилася на постій у Богушковій Слобідці на Золотоніщині.
За переказами, зафіксованими Григорієм Голишем, доцентом Черкаського
національного університету ім. Б. Хмельницького, саме чапаєвці прищепили
місцевим селянам любов до спорту – футболу й волейболу. Тоді ж тут було
створене перше спортивне товариство, а зовсім скоро село, яке назване
на честь польського магната, перейменували на честь Чапаєва. Версія
радянських часів про те, що до дивізії тоді вступило багато місцевих
селян, документального підтвердження не має.
Пізніше дивізія дислокувалася у Запоріжжі, звідки з іншими частинами
Червоної армії 1940 року пішла походом проти румунів, у яких відбивали
Бессарабію. З початком Другої світової брала участь в обороні спочатку
Одеси, а потім Севастополя. Розформована в липні 1942 року – після того,
як до Севастополя увійшли німці, а прапори дивізії втонули у Чорному
морі…
Найславетнішим бійцем Чапаєвської дивізії варто вважати українку Людмилу
Павліченко. На відміну від вигаданої кіногероїні Анки-кулеметниці, вона
була абсолютно реальним героєм. І скільки б не скиглили нині закордонні
"мислителі" про те, що війну можна було виграти й без участі в ній
України, є факти – зокрема те, що українка Павліченко, народжена в Білій
Церкві на Київщині – найкраща жінка-снайпер Другої світової війни. У 25
років вона вже мала на рахунку 309 знищених фашистів, в тім числі – 36
ворожих снайперів! Один зі знищених Людмилою снайперів мав на своєму
бойовому рахунку півсотні солдатів і офіцерів армій Англії і СРСР...
Після поранення лейтенанта Павліченко відізвали з фронту і відправили з
урядовою делегацією в Канаду і США, які вагалися зі вступом в активну
фазу війни проти Гітлера. Знаменитим став короткий виступ українки в
Чикаго. Натовпу слухачів вона сказала: "Я – жінка. Мені 25 років. Я
вбила 309 фашистів. Доки ви будете ховатися за моєю спиною?!" Павліченко
зустрілася з Президентом Франкліном Рузвельтом і стала справжнім
кумиром для його дружини Елеонори. В Америці Людмилі Павліченко
подарували іменну зброю – вінчестер у Канаді й кольт у США, а співак у
стилі кантрі Вуді Гатрі навіть присвятив їй пісню, яку так і назвав –
"Miss Pavlichenko"…
"Кіножиття" Чапаєва після загибелі
1934 року за щоденниками комісара Фурманова і спогадами
солдатів-чапаєвців було знято фільм "Чапаєв" – не менш легендарний, аніж
сам комдив. "Чапаєв" одразу став улюбленим фільмом Сталіна: в період з
1934 по 1936 рік він подивився його понад 30 разів! На Першому
радянському кінофестивалі 1935 року журі під головуванням Сергія
Ейзенштейна одноголосно присудило фільму першу премію. Того ж року на
хвилі мегапопулярності фільму селяни на Жашківщині постановили
перейменувати Панський Міст на Чапаєвку…
Як не дивно, найбільше балачок викликала та сцена в кіно, де
білогвардійці-каппелівці у чорних мундирах стрункими рядами йдуть у
психічну атаку. Вища рада Політбюро партії більшовиків після перегляду
кіно таки дозволила залишити цю сцену. Вже в наш час критики підмітили:
помилка була в іншому, бо використані в кіно чорні мундири з
аксельбантами і знамена з черепами були не у білогвардійських
підрозділів Каппеля, а у Марківської дивізії Добровольчої армії Денікіна
– підрозділу, який насправді ніколи і ніде не зустрічався з чапаєвцями…
Справедливості ради, варто зазначити: фільм "Чапаєв" спочатку був
визнаний найкращим іноземним кіно у США (1935) і отримав гран-прі
Всесвітньої виставки в Парижі (1937) і тільки згодом, 1941 року отримав
Сталінську премію. До речі, маловідомий факт: під час Другої світової
війни було знято агітаційний ролик, у якому змінено закінчення кіно –
Чапаєв допливає до іншого берега річки і виголошує промову із закликом
бити ворога так, як бив його він сам…
ДОВІДКА "ПРЕС-ЦЕНТРУ":
Чапаєвки Золотоніського і Монастирищенського районів мають дуже багато
"тезок". В Україні Чапаєвками назване 21 село. Рекордсмени – Полтавська
область, де є чотири Чапаєвки та Запорізька і Дніпропетровська, де
Чапаєвок по три. В Росії Чапаєвок майже втричі менше, аніж у нас, всього
вісім. З них дві – у Підмосков'ї, по одній у Чувашії і в Самарській
області, та ще чотири – навколо Оренбурга. Є одне село Чапаєвка і в
Цалкському районі краю Квемо-Карталі в Грузії…
Підготував: Олександр БРАВАДА
http://www.pres-centr.ck.ua/person/16850/
|
