Головна | Мій профіль | Вихід Ви увійшли як Гість | Група "Гості" | RSS

Меню сайту
Locations of visitors to this page
Категории раздела
Мои статьи [2349]
Наш опрос
Ви впевнені у тому, що офіційна історія відповідає дійсності?
Всього відповідей: 485
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Форма входа
Головна » Статті » Мои статьи

Радянська система репресій - успіх країни совєтів і трагедія Нації
Уже не одне десятиліття ми чуємо з уст різного роду експертів та істориків шквал критики на адресу керівництва Радянського Союзу від часів жовтневого заколоту і до хрущовської відлиги. І якщо закиди в нелюдській жоростокості є абсолютно виправданими, то критика на тему нераціональності дій радянського кремля виглядає зовсім нелогічною.
Червона Москва, після 1917 року, поставила собі за мету збудувати новий суспільний порядок - першу в світі країну соціалізму, що поведе світ до пролетарської революції. Весь пафос цих тез цілком повністю відобразився у тих реформах, які здійснила радянська влада, поичнаючи від 20х років і аж до смерті "вождя народів".


Найяскравіший приклад реформаторської діяльності - конвеєр репресій, який запистили більшовики.
Ліберальна критика, як-то в неї часто буває, всю свою істеричну увагу звертає лише на поверхневі факти, майже ніколи не вдаючись у детальний аналіз тієї чи іншої події або процесу. Говорячи про репресії 20-х, 30-х і 40х років ліберальні історики, в першу чергу, доносять світу факт нераціональної, абсолютно безпідставної жорстокості кремля до власного наорду, не розуміючи "навіщо убивати своїх людей?!"
Але ж, згадаймо на хвилинку, червоні ідеологи відкинули минуле уявлення про світ, людство.
Для комуністів нації були помилкою історії, яку треба було виправити. Суспільство необхідно було перекроїти, аби збудувати машину світової пролетарської революції!
Мені невідомо чи були радянські діячі того часу глибоко обізнані у питаннях національної ієрархії, національного буття, але вони чітко усвідомили що треба зробити, аби перетворити національний організм у аморфну біомасу, обізвану пролетаріатом. Для цього треба знищити еліту нації.
Так само чудово вони розуміли (свідомо чи несвідомо), що еліта - це не чітковизначена група людей, а свого роду дух, який прокидається в здоровій нації - дух господаря.
Прийнявшись будувати країну соціалізму, кремлівські діячі в 20-ті роки, в рамках "борьбы с бандитизмом" винищили всю військову еліту української нації, що відкрито виступила проти більшовицьої Росії, але цього було замало. Адже чимала частина того, що можна назвати Елітою Нації за принципом самоусвідомлення себе господарем на своїй землі, виступила на стороні більшовиків.
Звернемось до класики укрїнської літератури - до роману "Сад Гетсиманський" Івана Багряного. На сторінках цієї, достойної уваги, книги перед нами постають темні камери харківських в'язниць, другої половини 30-х років. Хто був об'єктом знищення на цьому конвеєрі смерті? Невже ідейні вороги Радянської влади? Закляті вороги народу? Радикальні націоналісти? Фашисти? Ні. Яскравим прикладом політ. в'язня тих часів був червоний комбриг Васильченко - герой революції, що своєю кров'ю привів радянських діячів до влади. Що особисто заклав підвалини Першої країни соіалізму. І такими героями тюрми були переповнені.
Тому що радянській владі герої не були потрібні: ані жовт-блакитні, ані червоні. Радянській владі потрібен був пролетаріат. Тупа біомаса, що не матиме своєї думки.
І з цієї позиції поістині революційними, а не безглухдими, виглядають дії Сталіна перед війною: ростріляти всю стару гвардію - героїв революції, воїнів, еліту. Аби з початком війни не лишилось нікого, хто зможе проявити власну думку, власну ініціативу. Нікого, хто зможе назвати себе господарем, окрім самого червоного Кремля.
І хіба не це стало вагомою передумовю перемоги у 1945?


Репресії, голодомори, насильна колективізація, масові ростріли, катування не були помилками. Це були геніальні і практичні рішення. Помилкою була сама Перша в світі країна соціалізму і ідея світової пролетарської революції.    

До чого я зараз підняв цю тему? Зважаючи на вищенаписане, варто задуматись - в чому саме головний тягар радянського минулого для української нації? Не в проблемах мови чи культури або в яких-небудь зовнішніх проявах. Головний тягар - втрата Еліти Нації, а як наслідок - втрата природньої національної ієрархії.
В зв'язку з цим головним аспектом діяльності національних сил в Україні має бути виховання Духу Господаря в середині Нації, зрощення нової Еліти, яка поведе націю до подальшого розвитку.




Джерело: http://metals_k_nen
Категорія: Мои статьи | Додав: graf (04.01.2011)
Переглядів: 491 | Рейтинг: 0.0/0 |
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Поиск
Друзья сайта
  • [11.02.2017][Мои статьи]
    Комітет порятунку музеїв протестує! (128)
    [26.01.2017][Мои статьи]
    Excavations at Baturyn in 2016 (0)
    [04.09.2016][Мои статьи]
    Музей плакату представляє Юрія Неросліка (0)
    [12.07.2016][Мои статьи]
    РОЗКОПКИ У БАТУРИНІ 2015 РОКУ. РЕКОНСТРУКЦІЇ КІМНАТ ПАЛАЦУ МАЗЕПИ (0)
    [06.01.2016][Мои статьи]
    РОЗКОПКИ ГЕТЬМАНСЬКОЇ СТОЛИЦІ БАТУРИНА У 2014-2015 РОКАХ (0)
    [18.12.2015][Мои статьи]
    Гармату Мазепи "Лев" вкрали з Кремля?! (0)
    [15.12.2015][Мои статьи]
    Аліна Певна: «Маріуполь – туристична та культурна Мекка Донеччини» (0)
    [14.12.2015][Мои статьи]
    "Відчуй Україну":Столичные живописцы привезли в Мариуполь пейзажи (0)
    [08.12.2015][Мои статьи]
    Відчуй Україну! - Маріуполь (0)
    [07.12.2015][Мои статьи]
    Мистецька акція «Відчуй Україну» стартує в АТО! (1)

    Каталог статей

    Міні-чат
  • Copyright MyCorp © 2024
    Зробити безкоштовний сайт з uCoz