83-річний Володимир Чермошенцев, колишній упівець, каже, що пишається своїм минулим і ніколи б не зрадив тих, з ким "разом хліб їв".

Росіянин за національністю, українець – за власним бажанням, 83-річний Володимир Чермошенцев майже півстоліття приховував правду про своє життя.


Іще підлітком він став вояком УПА. Для цього навіть "накинув" собі два роки.

Володимир Чермошенцев народився на Поволжі. У 33-ому – під час страшного голоду – хлопцеві було 6 років. Рятував степ – їли мишей, ящірок. Батька, який намагався захистити своє майно, вбили на очах у хлопця.

Володимир Чермошенцев згадує: "Большевики убили. Они пришли, забрали все, даже, что было в печи – из печи вынимали, ну он стал сопротивляться".

Хлопець із тіткою та матір'ю вирішили втекти до України. Та замість ситого краю побачили страшне – голод.

Оселилися у родичів з Бахчисарайського району. 42-го Володя йшов Сімферополем, коли фашисти гнали колонну молоді на вокзал. Схопили і його. Вивезли до Німеччини.

Втік, сховався у собачій будці, де жила вівчарка з цуценятами. Кілька днів просидів там, їв разом із собаками. Фашисти схопили підлітка аж біля Дубного.

Знову збиралися відправити у табір, та полонених звільнили українські повстанці. Володимира, який розмовляв винятково російською, хлопці з УПА прийняли за шпигуна. Спочатку підліток дістав стусанів, потім його довго розпитували "хто і звідки". Зрештою повірили, і командир Дубенської сотні УПА Юрій Чуйковський взяв його своїм ординарцем.

Володимир Чермошенцев каже: "Воевала УПА со всеми, кто пришел на Украину не с добром. С советскими войсками не воевали, потому что это ж армия – что с ней сделаешь, а с НКВДистами воевали.

Під час одного такого бою НКВС і схопили Володимира. Катували, вибиваючи інформацію про решту бійців. Поламали ребра, вибили зуби.

Володимир Чермошенцев ділиться: "Вот пальцы, видите, откусанные, вот, вот так вот взял щипцами, сколько сил было, столько и кусал. Где хто находится? Как же я могу сказать, я с ними хлеб ел – я могу сказать, где они, что они? Лучше смерть!"

Володимирові знову вдалося втекти. Добіг аж до Криму, до матері, яка вже кілька років оплакувала сина. Та невдовзі хлопця знову затримали - за крадіжку винограду та ухиляння від служби в армії його посадили на 10 років. Про те, що був в УПА, не дізналися. Інакше – розстріляли би. Аж до смерті Сталіна Володимир валив ліс у Кіровській області.

Володимир Чермошенцев каже: "Я ничуть не жалею, я даже доволен, что я попал в УПА. Потому что отца убили – раз, голодовка, голод – два. Ничего хорошего я не видел при советской власти".

Коли Україна стала незалежною, Володимир Чермошенцев одним із перших заявив, що готовий розповісти правду про УПА. За його спогадами навіть написали книгу.

"Я клятву дал любить Украину, украинский народ. Я даже горжусь, когда меня называют бандеровцем. Да! Это же бандеровец, не хто-нибудь, не какой-то, понимаешь, за кого-то, а за Украину!", каже Володимир Чермошенцев.

Детальніше про росіянина-упівця в сюжеті ТСН .