Сьогодні вже відомо, що серед
найдавніших поселень на території нашого міста, які виникли раніше за
фортецю св. Єлисавети, були Лелеківка, Інгульська, Завадівка. Майже за
два десятиріччя до Єлисаветграда, як випливає із нижчецитованого
фрагменту статті російського дорадянського дослідника С. Давидовича, в
редагованому віце-головою Імператорського російського географічного
товариства П. Семеновим у санкт-петербурзькому багатотомнику "Живописная
Россия” 1898 року з’явилася тут назва Новокозачин.
"Фортеця була закладена …18 червня
1754 року. В той час тут було невелике великоросійське розкольницьке
поселення… прогнані з насиджених місць розкольники переважно
переселилися до Туреччини і польської України, але наступного 1755 року
їм було дозволено повернутися до Росії зі збереженням свободи сповідання
і політичних прав. Повернувшись, розкольники поселились біля
Єлисаветградської фортеці, і з них негайно було створено військове
поселення Новокозачин”. Про те, що розкольники виявили бажання
поселитися біля фортеці, її комендант рапортував 12 квітня 1755 року
своєму керівництву.
В "Історичному нарисі м. Єлисаветграда”,
упорядкованому О. Пашутіним, йдеться про те, що розкольники стали першим
купецьким станом у краї і вважались купцями фортеці св. Єлисавети.
Монаршим указом 1762 року зазначалось: "…не робити їм перепон ні
відносно бриття бороди, ні указного одягу… Перебувати їм у відомстві
канцелярії фортеці св. Єлисавети… Стороннім купцям і різночинцям,
приїжджим із російських міст торгувати вроздріб і будувати лавок не
дозволяти”. Він зазначає, що розкольники мали "головне перебування у
форштадті фортеці по той бік Інгулу, де знаходилися їх багаті церкви з
дорогоцінностями та рукописами богослужебних книг…” На 1774 рік
науковець Й. Гільденштедт зафіксував у цьому форштадті 600 будинків,
торговельний майдан з крамницями, ратушу, церкви православного та
розкольницького (часовники, часовенні) віросповідань. Розкольники
становили більшу половину населення і поділялися на кілька течій.
Зазначимо, що згаданий магістрат виник саме 1755 року, у рік повернення
сюди старовірів. Цього ж року для огляду фортеці прибув емісар
Туреччини, стурбований можливою загрозою своїм кордонам у північному
Причорномор’ї. Але тут його заспокоїли, що укріплення призначене проти
османів. Проти кого ж воно споруджувалося – йшлося в офіційному листі
київського віце-губернатора до очаківського паші: "Для охорони і захисту
від свавільних людей-гайдамаків російських кордонів” та Нової Сербії.
Уже
в 1760-х роках місцевий купець С. Сенковський відправляв товари через
Хаджибей до Константинополя. Надалі старовіри та їхні нащадки ставали
міськими головами нашого міста (Пашутіни, Макєєви та ін.) й Одеси
(Желєзцов), активно вели внутрішню і зовнішню торгівлю, спорудили
Преображенську церкву, будували підприємства, займалися благодійністю.
Сергій ШЕВЧЕНКОhttp://vechirka.com.ua/index.php?id=1073
