18 травня 2011 року Кіровоградська міська молодіжна організація «Сокіл» провела зустріч «Тим, що загинули, і тим, що вижили, присвячується» з нагоди святкування Дня Героїв з колишнім зв’язковим УПА Семеном Сорокою у приміщенні Будинку вчителя.

Свій виступ колишній повстанець УПА, а нині голова обласного осередку Братства воїнів УПА на Кіровоградщини почав із біографічних відомостей: розповів про свою родину, яка виховала його в дусі патріотизму, про юнацькі роки в УПА, про поневіряння і табори, а також про те, як йому живеться у сучасній Україні.

«Не підкоритися, не зрадити, не зректися!» - саме під таким гаслом пройшло життя Семена Климовича. Ні табори, ні гнітюче ставлення можновладців не викорінили із серця патріотичні почуття, надію на краще. Повний келих печалі і болю не змусили здатися, впасти духом, розчаруватися. І на питання молодих активістів «Соколу»: «Чи зневірилися ви в своїх патріотичних переконаннях?», Семен Сорока відповів рішуче: «Той, хто народився соколом, ніколи не буде плазувати. Той, хто народився плазувати, ніколи не зможе літати». Дійсно,сильній особистості егоїзм не притаманний, на перше місце завжди виходить свята мета – боротися за майбутнє для нових поколінь.

Певно, усіх присутніх вразив неабиякий оптимізм і віра у світле майбутнє пана Семена. Він не журиться над сучасними реаліями, а прагне щось змінити, він не здався тоді й не має наміру здаватися сьогодні. Здається, що віра у націю, у її самобутність закодована навіки в його серці. «Якщо в Україні було хоча б 5-7% патріотів, то вона була б дійсно незалежною», - зазначив вельмишановний гість. А й справді, навіщо закликати всіх бути патріотами, якщо достатньо самому ним бути, не зраджувати своїй країні, думати про нащадків.

Без Семена Климовича не можна уявити жодну націоналістичну акцію, жодний захід, адже він незмінно з червоно-чорним стягом відстоює, як і колись, право українців жити у незалежній країні.

Скільки таких людей в Україні? Одиниці! То чому ж тих, хто не шкодував власного життя за свободу українців, хто знищував окупантів, захищаючи рідну землю, хто віддав свої молоді роки в ім’я незалежності, залишили на перехресті, як сиріт? Чому наша влада манкуртів вшановує одних і нищить пам’ять про інших? На всі ці питання нема відповідей. Але є у сучасників є віра і бажання бути патріотом своєї землі.

Місія молоді – не тільки всі сили і думки спрямовувати на побудову незалежної України, а й пам’ятати тих, хто загинув, і дослухатися до тих, хто подолав всі кола пекла тогочасних реалій, щоб подарувати нам мирне небо.