Головна | Мій профіль | Вихід Ви увійшли як Гість | Група "Гості" | RSS

Меню сайту
Locations of visitors to this page
Категории раздела
Мои статьи [2349]
Наш опрос
Ви впевнені у тому, що офіційна історія відповідає дійсності?
Всього відповідей: 485
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Форма входа
Головна » Статті » Мои статьи

Севастополь - місто Руської «Слави»?

«Героїчна оборона Севастополя 1854 - 1855 років під час Кримської війки. Севастополь - місто «русской слави». Ці два речення відомі сьогодні більшості громадян, як у Російській Федерації, так і в Україні. У них закладено тези, які може самостійно розвинути будь-яка людина, навіть не знаючи історичних фактів. Мовляв, якісь окупанти вдерлися до Криму з метою захопити «ісконно» російські землі. Але тут їм на заваді став Севастополь, який героїчно захищали російські солдати і матроси. Особливо «обізнані» ті громадяни, які вивчають історію за художніми творами: книжними романами та ігровими кінофільмами. Про те що ці «ісконно російські землі» були загарбані Російською імперією лише за 71 рік до згаданих подій вони чомусь забувають. Багато хто з пересічних громадян навіть не знає чим же завершилися оборона Севастополя і Кримська війна - перемогою чи поразкою. А варто було б поставити собі бодай такі запитання. Чому окупанти з'явилися на Кримському півострові лише восени 1854 року, тоді як початком цієї війни є літо 1853 року? Значить почалася війна десь у іншому місці. А де саме це сталося і як? І нарешті, хто ж розпочав цю війну?

У середині XIX сторіччя Російська імперія намагалася поширити свої володіння і впливи на Балканах і Близькому Сході. Зокрема, вона прагнула встановити свій протекторат над Молдавією, Волощиною, Болгарією та Сербією і мала намір окупувати місто Стамбул разом із протоками Боспором і Дарданеллами. Приводом до початку здійснення цих зазіхань стала вимога російського імператора Миколи І про надання йому прав захисника православного населення Туреччини. Турецький уряд у травні 1853 року категорично відмовився задовольнити вимоги царського уряду. Тоді Російська імперія оголосила про розрив дипломатичних відносин з Туреччиною. А 21 червня (3 липня) 1853 року російські війська вступили у дунайські князівства Молдавію і Волощину, що перебували тоді під протекторатом турецького султана. У листопаді того ж року Чорноморський флот Російської імперії було вислано до турецького узбережжя Чорного моря. Турецький флот вступив у бій з нападниками біля своїх берегів, але зазнав поразки у бою біля міста Синопу. Наприкінці 1853 року Російська імперія розпочала вторгнення до Туреччини суходолом зі сторони Кавказу в напрямку на Брзерум. Навесні наступного, 1854 року, російське військо перейшло річку Дунай і вступило до Болгарії, маючи наметі рухатися далі у напрямку Стамбулу. По цьому, на прохання Туреччини, вступили у війну її союзники: Великобританія, Франція і Сардинія.

У червні-липні 1854 року вони висадили 70-тисячний десант біля міста Варни (Болгарія). Війська союзників примусили російське військо відступити аж за річку Прут, а їхній флот заблокував порти Російської імперії на Чорному морі та висадив десант на Кримському півострові. Це сталося 2 (14) вересня 1854 року біля міста Євпаторії. Отже, війська союзників прийшли до Криму не як агресори, а у відповідь на агресію, з метою приборкання загарбника. Стає зрозумілим й чому війська Великобританії, Франції, Туреччини та Сардинії з'явилися на Кримському півострові лише восени 1854- року, а також чому в світовій історії ця війна відома не як Кримська, з як Східна війна 1853 — 1856 років. Десант союзників під командуванням французького маршала Сен-Арно попрямував від Євпаторії вздовж узбережжя на південь, 8 (20) вересня 1854 року відбулася битва на річці Альмі, у якій військо Російської імперії під проводом головнокомандувача сухопутними військами і військово-морськими силами в Криму Олександра Меншикова зазнало поразки. Після перемоги на річці Альмі, британці зайняли Балаклавську бухту, а французи - бухту Камвзіюву і їхні війська 13 (25) вересня 1854 року розпочали облогу Севастополя. Організаторами оборони міста стали начальник штабу Чорноморського флоту віце-адмірал Володимир Корнілов і командувач ескадрою віце-адмірал Павло Нахімов. Лінію оборони довкола Севастополя було поділено на чотири ділянки, яки очолили генерал-майор Олександр Аслановнч, віце-адмірал Федір Новосальський, контр-адмірал Олександр Панфілов і контр-адмірал Володимир Істомін.

Отже, 1854 року захисникам: Севастополя довелося обороняти де місто з тій ж причини, з якої німці захищали Берлін 1945 року. А тепер подивимось хто ж так завзято, протягом 349 днів, оборонявся тоді у Севастополі? Кому довелося власною кров'ю та життям платити за авантюри правителів Російської імперії?

По-перше, це були моряки берегової залоги Севастополя, а також кораблів Чорноморського флоту частину яких було затоплено на вході до Севастопольської бухти за наказом російського командування.

За часів Російської імперії Чорноморський флот традиційно комплектувався вихідцями з України. Там служили уродженці Таврійської, Херсонськім, Подільської, Катеринославської, Київської, Полтавської, Харківської, Чернігівської, Волинської та Холмської губерній. Це підтвердив свого часу адмірал Олександр Колчак, який з червня 1916 року командував Чорноморським флотом, а перед тим служив на Балтійському флоті. Ось його слова: «...офіцерство і матроси на Балтійському і Чорноморському флоті розподілялися головним чином за місцем народження ті, що жили на півдні йшли на південь, ті яки ж були з півночі, йшли на Балтику». А це уривок з промови командувача Чорноморським флотом адмірала Олександра Колчака на Пушкінський площі міста Севастополя у квітні 1917 року. Перед кількадесяттисячними колонами маніфестантів він сказав:

«Мені випала честь говорити з українцями, що зібралися тут, заявити про своє існування, наочно його засвідчити. Чорноморський флот, керувати яким маю за честь, на 90 % складається з синів цій нації. Я не можу не вітати українську націю, яка дала мені найліпших моряків, які тільки є у світі».

Та повернемось до часів облоги Севастополя під час Східної війни. Згадаємо й тих українців, то брали участь а обороні цього міста у складі сухопутних військ, які у ті часи також комплектувалися за територіальною ознакою. Отже, у складі Севастопольської залоги були: два Волинські, Подільський, Житомирський, Полтавський, Чернігівський, Дніпровський, Кременчуцький, Український, Азовський, Одеський та Адексопольський полки (Алексополь - Нехвороща на Полтавщині). Крім цього українці Волині, Холмщини та Підляшшя воювали у складі Брестського, Замоського. Люблінського та Білостоцького полків, брали, участь у обороні Севастополя і козаки Чорноморського козацького Війська. Нагадаємо як воно утворилося. 1775 року за наказом цариці Катерини II було знищене Військо Запорозьке Низове, зруйновано його столицю - Січ. По цьому, частина запорозьких козаків попрямувала на Дунай, де заснувала Задунайську Січ. З числа тих запорожців, які залишилися у Україні, було створене Чорноморське козацьке Військо. 1792 року козаки-чорноморці переселилися з України на Кубань. В 1842 році у Чорноморському козацькому Війську були створені пластунські (піхотні) батальйони. А 1854 року два пластунські батальйони (2-й та 8-й) прибули до Севастополя. Під час оборони міста пластуни своїми діями наводили жах на британців і французів. Серед Севастопольців про подвиги пластунів ходили легенди. Ось лише один випадок їхніх дій. Підкравшись уночі до четвертого французького бастіону, пластуни захопили його в рукопашному бою, знищивши при цьому майже всіх гармашів та солдатів прикриття. Відступаючи, урядник - велетень Іван Герасименко прихопив з собою - поклав на плече та й поніс! - багатопудову мортиру.

Майже рік захисники Севастополя тримали оборону. Десятки тисяч його оборонців загинули, десятки тисяч стали каліками. Та все ж 27 серпня (8 вересня) 1855 року Севастополь було здано. Оволодівши Севастополем, Євпаторією, Керчю, іншими містами Криму та навіть фортецею Кінбурном на Херсонщині, Великобританія, Франція, Туреччина і Сардинія примусили Російську імперію визнати власну поразку у цій війні, що було закріплено Паризьким мирним договором 18 (30) березня 1856 року. Проте союзники не мали наміру залишатися у якості окупантів на кримський землі. Їм це було не потрібно. Їхнім завданням було приборкати агресора і вони досягли своєї мети. Держави-переможці оголосили Чорне море нейтральним, на якому, як Російській імперії так і Туреччині заборонялося мати військові флоти, а місто Севастополь було демілітаризовано. Судноплавство по Дунаю проголошувалося вільним. До речі, 1860 року, по закінченню Східної війни. Чорноморське козацьке Військо було перейменоване на Кубанське.

Тож містом чиєї слави є Севастополь? Ось найвідоміші з тих, хто його прославив: Петро Кішка, Гнат Шевченко, Федір Заїка, Михайло Мартишок, Павло Головинський, Іван Дем'яненко, Микола Зінченко, Дмитро Горленко, Петро Даниленко, Семен Буденко, Андрій Гиденко, Макар Шульга, Корній Мітченко, Іван Димченко, Роман Журбенко, Василь Чумаченко, Микола Пащенко, Михайло Кузьменко. Саме українці складали переважну більшість його захисників у 1854 - 1855 роках. І їхня слава дійсно руська. Адже москалі це народ фіно-татарського коріння, який назвав себе слов'янським народом та ще й «старшим братом» серед слов'ян, а також привласнив давню назву та історію нашого слов'янського народу русів.

Усі в Європі аж до кінця XVIII сторіччя добре відрізняли Русь від Московії, а русинів, або руських від московитів. Згодом, зміни сталися лише через те, що петербурзький уряд протягом цілого сторіччя робив усе можливе, аби створити з цих назв повне злиття. Від того часу справжні русини воліли називатися українцями, аби відрізнятись від русинів - самозванців (москалів). Українці Галичини, що не були під владою Російської імперії, добре пам'ятали давню назву свого народу навіть на початку XX сторіччя, а українці Закарпаття не забули її й зараз, що використовують різноманітні пройдисвіти, аби вводити людей в оману, проте, це вже зовсім інша історія.
 
Ігор САЄНКО, м. Луганськ http://www.ukrnationalism.org.ua/publications/?n=1665
 
Категорія: Мои статьи | Додав: graf (24.09.2009)
Переглядів: 928 | Рейтинг: 5.0/1 |
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Поиск
Друзья сайта
  • [11.02.2017][Мои статьи]
    Комітет порятунку музеїв протестує! (148)
    [26.01.2017][Мои статьи]
    Excavations at Baturyn in 2016 (0)
    [04.09.2016][Мои статьи]
    Музей плакату представляє Юрія Неросліка (0)
    [12.07.2016][Мои статьи]
    РОЗКОПКИ У БАТУРИНІ 2015 РОКУ. РЕКОНСТРУКЦІЇ КІМНАТ ПАЛАЦУ МАЗЕПИ (0)
    [06.01.2016][Мои статьи]
    РОЗКОПКИ ГЕТЬМАНСЬКОЇ СТОЛИЦІ БАТУРИНА У 2014-2015 РОКАХ (0)
    [18.12.2015][Мои статьи]
    Гармату Мазепи "Лев" вкрали з Кремля?! (0)
    [15.12.2015][Мои статьи]
    Аліна Певна: «Маріуполь – туристична та культурна Мекка Донеччини» (0)
    [14.12.2015][Мои статьи]
    "Відчуй Україну":Столичные живописцы привезли в Мариуполь пейзажи (0)
    [08.12.2015][Мои статьи]
    Відчуй Україну! - Маріуполь (0)
    [07.12.2015][Мои статьи]
    Мистецька акція «Відчуй Україну» стартує в АТО! (1)

    Каталог статей

    Міні-чат
  • Copyright MyCorp © 2024
    Зробити безкоштовний сайт з uCoz