Гошкевич пише, що при Троянці Олександрійського повіту знаходилися вал і
курган "Довга могила”, в котрому, на думку мешканців села, існував
льох, наповнений козацькими грошима. Селянин Маслов, маючи якийсь
"план”, розкопав курган до щільно забитої ґрунтової могили, на дні якої
стояв великий горщик. Грошей у ньому не виявилося, тож копач з пересердя
його розбив. Дізнавшись про те, становий пристав заборонив
"дослідження”, вилучивши план. Не виявили скарбу копачі й неподалік с.
Тясминки, де знаходилося заросле деревами городище (за переказами –
Запорізьке) круглої форми, обкопане ровом. Неподалік на скелі були
висічені три знаки у вигляді людських ступнів. На переконання селян, це
свідчило, що в містечку зарили запорізький скарб.
За легендами,
численні скарби запорожця Сави Самодриги заховані в околицях с. Шамівки.
Їх поповнив Шам, котрому перейшло подвір’я Сави. Ті коштовності,
переказували, знаходилися в трьох льохах, у т. ч. поблизу хати Музирі,
поруч якої колись знаходилося згадане подвір’я. Останній викопав тут
лише зерно вівса, деревне вугілля та залізні петлі, ймовірно, від
дверей. Другий скарбошукач Шульженко нічого не знайшов на місті саду
Шама, а третій навіть пробрався до склепу Самодриги, де, крім труни зі
скелетом, нічого не було. Переважно нічні розкопки далися взнаки: другий
шукач помер зі страху, третій заклявся лазити по могилах. Перший же
зберіг мрію, виоравши плугом залізний ланцюг, на якого прив’язав собаку
(з котрого та успішно втекла). Але шамівці вважали, що продовження того
ланцюга могло вести до залізних дверей на льоху із запорізькими
скарбами. Не виявили цінностей і в Козацькій могилі біля Федорівки
Олександрійського повіту на землі поміщиці Канівальської.
Оповита
легендами про скарби запорізької доби і земля Єлисаветградського
повіту. Чимало їх пов’язано з Глодосами. Зокрема, стверджували, що в
глибокому яру, поблизу Козакових Могил, є льох з гайдамацькими скарбами.
Переказували селяни, що біля великого шляху з Лисої Гори на Ольвіопіль
(тоді – Єлисаветградщина) був льох, де запорожці сховали багато зброї,
золотих і срібних грошей, дорогого посуду. Ще на початку ХІХ століття
сюди приїжджали козаки – нащадки власників скарбів. Вони розповідали, що
під одним із семи курганчиків знаходилося велике чавунне кільце, від
якого до дверей підвалу вів товстий залізний ланцюг. Але й цей план
пошуку не дав результату.
Чи було знайдено тоді хоча б один козацький скарб, Гошкевич не знає. Або не повідомили йому, або не знайшли.
