Для багатьох це буде неймовірним відкриттям, але, починаючи від короля Андрія І у 1046 р. в Угорщині почала панувати та галузь Арпадів, яка належала до давнього українського князівського роду з Білгородщини (Біхору).

Мадяри надзвичайно завуалювали і спростили усе, що тільки пов'язане з їх появою на території Наддунайської Русі. Вони не тільки ретельно приховують той факт, що їх жінки і діти ще у 983 р. були усі до одного перебиті половцями і болгарами, а й те, що, давньоруських князів, які панували на момент їх появи на Моросі, Коросі, Тисі, Гроні та Дунаю, їм підкорити не вдалося і, щоб залучити русинів на свій бік у боротьбі з Великою Моравією, вже особисто самому Арпаду довелося оженитися на княгині з роду Гонтів, а білгородському князю Меню, згодом, запропонували видати свою дочку за його сина Золтана. Династичний зв'язок роду Арпадів з цими білгородськими князями став ще більш тісним тоді, коли їх князь Гейза одружився на Білій (тобто Білгородській) Княгині і від цього шлюбу народився Воїн, який більше відомий у європейській історії, як Стефан Святий.

 Події, які власне, привели Андрія І на угорський трон, беруть свій початок у 995 р. Ситуація склалася так, що українська мати Воїна на той час вже померла і він одружився на німкені Гертруді, яка змусила його перейти у католицьку віру, Таким чином, династична угода, яка передбачала не тільки одруження угорських правителів на русинках, а й їх приналежність саме до Руської церкви, була брутально порушена і майже усе своє правління Воїну (вже як Іштвану І), довелося придушувати чисельні заворушення руських князів, в т. ч. і білгородських, які після цього акту вважали себе вільними від будь – яких зобов'язань.

 В угорських джерелах є повідомлення про те, що Стефан (Іштван) Перший захопив на території Білгородського князівства свого дядька Прокопа і разом із сином Михайлом відправив на заслання до Тихан. Ніхто і ніколи в Угорщині ще не наважився відверто заявити про те, що цей дядько був його ріднею не по батьківській лінії, від якої, як показали події 1038 р., вже абсолютно нікого в роду у Стефана не залишилося, а саме по материнській, тобто українській, так як цей Прокоп, власне, і був рідним братом Білої княгині. На момент смерті єдиного сина Стефана І від німкені Гертруди, у 1031 р., в живих залишався лише онук Прокопа Василь і саме він мав би наслідувати трон. Тим не менш, Гертруда зробила усе можливе, щоб влада не була передана в руки православного русина, а усіляко сприяла одруженню сестри короля та ревного католика Петра Венеціанина, який і був після смерті Стефана І проголошений королем. Щодо Василя, то Стефан наказав його осліпити і кинути у підземелля замку в Нітрі. Канцлер Стоіслав, однак, встиг попередити його дітей про небезпеку і Андрій разом зі своїм братом втекли тоді до Києва (що також додатково свідчить про їх українське походження).

В Києві Андрій провів 12 років, одружився там з донькою Ярослава Мудрого Анастасією і, як тільки на Русь прийшло повідомлення про те, що угорці заходилися нищити українські роди, він разом з київським військом негайно вирушив на Угорську Русь. Там він був підтриманий широкими верствами місцевого українського населення і, у 1046 р., в Абауйварі, був проголошений королем цілої Угорщини. Перевага руських сил була настільки переконливою, що виступити проти угорці тоді не посміли і як Андрій І він правив у Вишгороді до 1060 р Існує заповіт Андрія І, в якому він наказав поховати його в Тиханах, де, як відомо, вже були поховані Прокіп і Михайло, а, можливо, і сама Біла Княгиня. Ю. Венелін мав докази того, що в Тиханах був похований також син Андрія І від Анастасії Ярославни Давид, тобто ми маємо тут справу з родинною усипальницею українського за своїм походженням роду білгородських князів, до якого, таким чином, явно зараховував себе також і Андрій І.

В часи правління Андрія І Угорська Русь отримала ніби друге дихання. Він був засновником православного монастиря св. Андрія, до якого запросив монахів з Києва, дав охоронну грамоту руському печерному монастирю в Тиханах, який став фактично філією Києво – Печерської Лаври, сприяв обміну духовними цінностями між Угорщиною та Київською Русю (схоже, що не без його (або Анастасії) участі Первинний руський літопис, який використав Нестор і в якому є відомості про долю Угорської Русі на протязі цілого тисячоліття, потрапив до Києва). Саме Андрій І започаткував той процес, який уже в ХІV – ХV ст. мав би привести до повної русифікації угорців. Ті спеціалісти, які ґрунтовно займалися проблемами середньовічної Угорщини, вже в 70 – тих роках ХХ ст. прийшли до висновку, що якби не татаро – монгольська навала 1241 р. і смерть останнього нащадка Андрія І у 1301 р. то, як мінімум, давньоруська мова, як це вже сталося на теренах Росії, мала би тут витіснити угро – фінську і сьогодні ми мали б не Угорщину, а Угорську Русь. Не вина Андрія І в тому, що, з об'єктивних історичних обставин, цього, однак, не сталося.

Станіслав Нестор