Окупанти з числа німецьких, румунських і, за словами очевидців, австрійських військовослужбовців у перші ж дні після 16 жовтня 1941 року (дня початку окупації) влаштували масові вбивства. Ліхтарні стовпи, дерева, опори електромережі на центральних вулицях Одеси були перетворені на шибениці. А надалі вони змусили арештованих євреїв брести пішки від Прохоровського скверу «дорогою смерті» до села Доманівка та інших «таборів смерті».

Як розповів на мітингу один із свідків, хлопчиком він разом з сусідськими дітьми приходив до скверу, тримаючи за пазухою шматочки хліба та іншої їжі, які іноді вдавалося передати нещасним.

Пізніше масові вбивства євреїв, скоєні під час тієї війни, отримали назву Голокост. Європейське єврейство втратило від рук нацистських нелюдів шість мільйонів чоловік.

Про все це йшлося на мітингу. Виступали секретар Одеської міської ради Олександр Прокопенко, перший секретар Посольства Держави Ізраїль в Україні Марк Довев, голова Асоціації колишніх в'язнів гетто і концтаборів Роман Шварцман, учасник Великої Вітчизняної війни, що звільняв Одесу від фашистів у 1944 році, нині генерал-майор Роман Агріков, почесний громадянин Одеси, колишній в'язень нацизму Яків Маніович.

Протягом мітингу біля пам’ятників жертвам нацизму розташовувалась почесна варта зі школярів, що вже виконували цю урочисту місію біля підніжжя пам’ятника Невідомому матросові на Алеї Слави у парку імені Тараса Шевченка.

До пам'ятників були покладені квіти, вінки.