Слухаючи пісні, ми не дуже часто замислюємося над тим, що імена в них реальні і про те, що народ майже ніколи в піснях не фантазував. Народна пісня є потужним і правдивим історичним першоджерелом.

  Украïна вiдома своïми героями, вiрними захисниками батькiвщини. Одним iз
таких народних героïв є козацький полковник Морозенко. У пiснi про нього "Ой Морозе,
Мо­розенку..." описуються історичні  подiï.
  У Морозенка була мати і жiнка, заради якоï, передусiм, вiн жив, про яку пiклувався. Але вiн був змушений пiти воювати, бо татари загрожували мирно­му життю його краïни.
  Козацьке вiйсько виступило на поле. Очолював хоробрих воïнiв Морозенко. Але
татар було бiльше, нiж козакiв. Морозенко потрапив у полон, iз нього знуща­лись,
показуючи рiдну Украïну в кровi. Це для справжнього сина її найтяжче.
Та Морозенко не зрадив рiдний край, не пiшов служити ворогам. Для коза­ка краще
смерть, нiж зрада.
  Морозенко не легенда з народної пісні, а реальна історична особа., хоча це достеменно не Можна зi впевненiстю сказати, що таких людей  в Україні було сотні і тисячі. Про них народ складав пiснi, а пiсня "Ой Морозе, Морозенку..." лише одна з них.
 Історична довідка про справжнього Морозенка що поклав своє життя під стінами Збаража говорить. Станісла́в (Нестор) Морозе́нко (Морозови́цький, р. н. невід.— †1649) — військово-політичний діяч Хмельниччини, за походженням з галицько-подільського шляхетського роду. Навчався у Краківському і Падуанському університетах, з 1638 — полковник реєстрового козацького війська. В 1645 — 1649 — полковник корсунський, організатор військових дій на Поділлі, брав участь в битві під Пилявцями, керував кіннотою під Збаражем, де загинув у бою. Герой історичної пісні «Ой Морозе, Морозенку, ти Славний козаче», в якій відображено його подвиги в боротьбі проти татар, мужність і героїчну смерть. У 1648 Морозенко — полковий обозний Кропивнянського полку. В 1649 очолював козацьку кінноту у війську Б. Хмельницького, брав участь у ряді битв, зокрема у Пилявецькій. Загинув під Збаражем в липні 1649 (див. Збаразька облога 1649).

 Коротка скупа довідка говорить про те, що полковник Морозенко був не лише хоробрим відчайдухом, але і дуже освіченою людиною не лише для свого часу, а на боротьбу з поневоленням піднялося все українство, від інтелектуала до простого селянина. Народна визвольна війна була дійсно народною справою, в якій Морозенко став дуже помітною постаттю. Про нього писали Куліш, Костомаров, Новицький та інші дослідники.

 На місті загибелі славного козацького полковника нині вдячними потомками встановлена меморіальна дошка. Прикро, що ще й досі гуляють по світу дописи з фразою, на зразок: «…можливо був історичною особою». Прикрий приклад та відгомін совка і хохляцького безпам’ятства. Україна має героїв повинна їх пам’ятати та шанувати в незалежності чи подобаються вони потомкам своїх ворогів чи ні. Історія є історією і судить про неї за звичай кожний з своєї зручної лежанки.

Анатолій Авдєєв