При зовсім невеликій довжині ця річка відрізняється справді величезним об'ємом переміщуваної води - 22 тис. кубічних метрів на секунду. Якби ця річка знаходилася на суші, то, по цьому показнику, була б шостою у світі.

Водний потік утворений проникненням через протоку Босфор солонішої води Мармурового моря в менш солоне середовище Чорного моря. З цієї причини вода в річці відрізняється надзвичайно високою концентрацією солі.

"Вода, яка тече каналами, щільніша, ніж морська вода навколо неї, тому що вона солоніша і несе з собою безліч осадкових порід. Вона тече вниз по шельфу до абіссальної рівнини (океанському ложу)", - повідомив керівник дослідження Ден Парсонз.

За допомогою автоматичного підводного апарату, англійські учені визначили, що жолоб, утворений течією цієї підводної річки, місцями має глибину до 35 метрів. Більш того, у неї є навіть пороги і справжні водопади. Крім того там виникли класичні річкові береги і заплава, межі, що чітко її позначають.

Єдиною ж істотною відмінністю цього водного потоку від земних річок є та обставина, що при різкому обвалі в порожнині вода закручується по спіралі не праворуч за годинниковою стрілкою як диктує сила Коріоліса в Північній півкулі, де розташоване Чорне море, а, навпаки, проти годинникової стрілки.




Чорне море сьогодні (блакитним) й в 5600 до н.е. (синім) згідно гіпотезі Райана і Пітмана


Історія виникнення Чорного моря була предметом суперечок і критики серед науковців. У 1998 році Вільям Раян і Волтер Пітман, геологи з Колумбійського університету, опублікували дані про величезну повінь через Босфор, що сталося близько 5600 до н.е. Після закінчення повені виявились затопленими 155000 км² і значно розширилось Чорноморське узбережжя на півночі і заході регіону. Райн й Пітман писали: "Щодня водоспад скидав 42 км³ води, в 200 раз більше від того що є на сьогодення Ніагарський водоспад... Босфорський водоспад діяв як найменш 300 днів.”

Певно, відкриття британських науковців внесе поправку в історію утворення Чорного моря - наповнення Понтійського озера відувалося не водами з водоспаду, а підземною річкою.

Аналіз відкладень в Чорному морі в 2004 році пан-європейським проектом (Assemblage – Noah Project) підтвердили гіпотезу Пітмана і Райана. Розрахунки, зроблені Марком Сідаллом, котрий передбачив підводний каньйон, також були підтвердженні.

Тим часом українські науковці знайшли на дні Чорного моря не менш цікаву знахідку - поклади газогідратів – льоду, який містить газ метан. Цими запасами можна забезпечити Україну енергією протягом 1,5 тисячі років.