Слухаючи пісні, ми не дуже часто замислюємося
над тим, що імена в них реальні і про те, що народ майже ніколи в піснях не
фантазував. Народна пісня є потужним і правдивим історичним першоджерелом.
28
червня в с. Березова Лука Гадяцького району вшановано видатного
українського воєначальника Петра Гавриловича Дяченка (30.01.1895 –
23.04.1965). Біля садиби Дяченків, що дивом збереглася, було
встановлено меморіальну дошку, яка повернула рідному селу пам’ять про
легендарного командира полку Чорних запорожців. Зусиллями Броніслави
Косінської, яка мешкає в цьому будинку, Марії та Володимира Мовчанів,
органів місцевої влади, Історичного товариства "Чорні запорожці” та
Історичного клубу "Холодний Яр”, на Полтавщині з’явилося ще одне місце,
де можна покласти квіти вдячності.
За словами ведучого меморіального мітингу Романа Коваля, навряд чи міг
сподіватися Петро Дяченко, що встановлення пам’ятної дошки на його
честь відбудеться в День Конституції Української держави, за яку він
так відчайдушно боровся.
Вшанувати командира Чорних запорожців приїхали козаки і козачки з
Києва, Полтавщини, Черкащини, Кіровоградщини, Київщини та Польщі.
Це
прокляття принца крові, онука потомственного козака та Чорногорської
принцеси, поета, адьютанта начальника штабу УНР, поручика Євгена
Маланюка має палахкотіти в серці і думці кожного українця, і насамперед
молодого українця!
В этом случае, ситуация
парадоксальна. Украинские исследователи уже несколько лет требуют выполнить
приказ №2 товарища Сталина. Официальные власти современной России, где
Генералиссимуса очень почитают, категорически не желают этого делать,
фактически отрицая волю вождя народов. Этот случай можно отнести к разряду
исторических курьезов.
70 років об’єднання святкують в Білорусі 17 вересня в Білорусі відзначають як національне свято, день возз’єднання Східної та Західної частини країни у 1939-му році.
При часописі
«Музеї України» розпочала роботу одноіменна відео-студія. Ми скористалися
можливостями Інтернету – сервісів Репка, Ютубе, Мел-РУ. Мовлення розпочали з
створення власних міні-фільмів, які швидше назвати відеоблогами.
Ленінград. Таємні підвали Адміралтейства. Спецхран. Стіни обшиті півметровими свинцевими плитами. Саме тут 1979 року, донька Генсека ЦК КПРС Галина Брежнєва, за допомогою офіцерів КГБ, знайшла унікальний перстень Ярослава Мудрого. Деталі розповів перебіжчик...
НеподаліквідКиєва,на правомуберезіДніпра,намальовничихкручах,з давніх-давен
розкинулося літописне місто Київської княгині Ольги - Вишгород.
Його
історія тісно пов‘язана з перебуванням князів Володимира, Ярослава Мудрого,
Андрія Боголюбського та інших древніх князів. Саме тут за літописом поховані
перші православні святі, брати Борис та Гліб. На їхню честь в часи Київської
Русі був збудований Борисоглібський
храм.
2009
рік для музейної галузі був досить вдалим. Реалізовувалися масштабні
проекти, йшла непогана кампанія популяризації історії на
загальнодержавному рівні. Мали відносно стабільне фінансування. Було
багато резонансних заходів...
В
номере 45 газеты "НЕЗАВИСИМОЕ ВОЕННОЕ ОБОЗРЕНИЕ" на стр. 5 размещена статья
Михаила МЯГКОВА "ЛЕГЕНДА ЛИДДЕЛ ГАРТА (О секретных советско-германских
переговорах 1943 г.)"
Где-то в неисследованных глубинах КГБ СССР действовал суперсекретный отдел «Мангуст». Изучали масонское движение, членов тайного мирового правительства…
Именно они, неизвестные нам офицеры, заново переписали историю человечества. Подкрепив свою версию убедительными документами, фотографиями, картами…
Одного разу в
Європі, офіцери КДБ завербували дивного чоловіка. Нащадок відомого графського
роду. Правда бідний. На гроші і впіймали. Почали думати, що з ним робити, яка
користь великій пролетарській державі СРСР? Ні під які стандарти новий агент не
підходив. Виявилося, що він член якоїсь
великої таємної масонської ложі, куди входять видатні діячі світу. От саме по
масонській лінії його і двинули…
Ми задалися простим питанням: де оригінали документів Переяславської Ради? Один дослідник розповів, що дійсно, якісь папери колись були. Зберігалися в Москві і Києві. І зміст їх був зовсім не такий, як нам втокмачують росіяни. Доля тих грамот дійсно неймовірна.
Село Парутине. Очаківський район. Миколаївщина. Легендарна Ольвія. Саме тут далекоглядний Сагайдачний сховав гігантський скарб - частину золотих трофеїв, захоплених при взятті Варни і Очакова.
Мені в житті пощастило – встигла побачити Байкал…
Але, в домашньому архіві залишилися лише щоденники моїх подорожей. Фото
під час постійних пересувань розгубилися.
В Музеї гетьманства проходила фотовиставка про Бурятію….
На хвилях яскравих спогадів, вирішила заглянула на
вогник до музею. Галина Ярова, найголовніша берегиня козацької історії,
директор музею, за чашечкою чаю в якийсь момент зупинила мою
ностальгічну тріскотню, спитала: «А там про Дем‘яна Многогрішного щось
чула?».
Про Прокопа Шумейка — одного з героїв
Національно-визвольної війни українського народу проти гніту Речі Посполитої
середини XVII ст. — не знаходимо жодної згадки в енциклопедіях та довідкових
виданнях. Через брак джерел можемо лише в загальних рисах сказати про
життєвий шлях цього славного сина українського народу, сучасника Наливайка і
Хмельницького...
Казус Беловола Парламентская ассамблея Совета Европы (ПАСЕ) проведет слушания по
вопросу "фальшивой пандемии" (false pandemic) свиного гриппа. Согласно
утвержденной резолюции, "в целях продвижения своих патентованных
лекарств и вакцин против гриппа, фармацевтические компании влияли на
ученых и на официальные учреждения, отвечающие за стандарты
общественного здравоохранения, с целью посеять панику в правительствах
по всему миру и заставить их разбазаривать дефицитные ресурсы
здравоохранения на неэффективные стратегии вакцинации, а также
безосновательно подвергать миллионы здоровых людей риску неизвестного
количества побочных эффектов от недостаточно проверенных вакцин".
«Дивно,
як політична вистава з анфемою, влаштованою Мазепі Петром I для
здійснення певних завдань, на три сторіччя вкорінявся в свідомості
більшості російських істориків. Прокляття «зради» - звинувачення, яке
сприймалося сучасниками, лише як привід для знищення автономії України,
набуло форми аксіоми і незаперечного гріха», - це не пасаж з
виступу Ющенка або Філарета. Це питання, яке ставить російський
дослідник Тетяна Таїрова-Яковлєва, що написала книгу «Мазепа» (видана в
серії "ЖЗЛ”) - історично вивірену біографію гетьмана Івана Мазепи, - в
передмові до своєї книги.
28
червня в с. Березова Лука Гадяцького району вшановано видатного
українського воєначальника Петра Гавриловича Дяченка (30.01.1895 –
23.04.1965). Біля садиби Дяченків, що дивом збереглася, було
встановлено меморіальну дошку, яка повернула рідному селу пам’ять про
легендарного командира полку Чорних запорожців. Зусиллями Броніслави
Косінської, яка мешкає в цьому будинку, Марії та Володимира Мовчанів,
органів місцевої влади, Історичного товариства "Чорні запорожці” та
Історичного клубу "Холодний Яр”, на Полтавщині з’явилося ще одне місце,
де можна покласти квіти вдячності.
За словами ведучого меморіального мітингу Романа Коваля, навряд чи міг
сподіватися Петро Дяченко, що встановлення пам’ятної дошки на його
честь відбудеться в День Конституції Української держави, за яку він
так відчайдушно боровся.
Вшанувати командира Чорних запорожців приїхали козаки і козачки з
Києва, Полтавщини, Черкащини, Кіровоградщини, Київщини та Польщі.
овими 
Село 
