Якщо хочете
поринути у захопливий світ таємниць, пригод, доторкнутися до розшуку скарбів –
ви з нами! Бо події, які розгортаються довкола українських, та і музеїв
взагалі, то дуже цікава тема. Особливо, коли про це пишуть безпосередні
учасники. Мало яке видання в Україні може похвалитися такою кількістю веселих
пригод, як команда журналу «Музеї України»! Міжнародні операції різних
спецслужб, діяльність відомих аукціонів, повернення культурних цінностей,
розслідування пограбувань музеїв, археологічні розкопки, розплутування
історичних шифрів… Для нас це щоденна робота.
Ця історія взагалі неймовірна. Рівень
містики і таємниць значно перевищує поріг сприйняття звичайної людини. Улюблена
нами Сіра зона історії і міжнародної політики. Можливо, це початок якоїсь
карколомної серії пригод, до участі у яких буде залучено чимало людей, які на
цей момент і гадки не мають про Аненербе, нацистський кортик, загиблого на
борту пароплава «Адмірал Нахімов» генерала КГБ та легендарну базу фашистів десь
на Землі Королеви Мод…
У
середині червня 1939-го року в Тбілісі з найвищими почестями поховали
радянського дипломата Івана Тимофійовича Луганця-Орельського та його
дружину. Десь тоді ж без почестей, майже потай закопали останки їхнього
водія. Можливо, дехто з сучасників звернув увагу на дві дивні обставини
трагічної події.
Віктор Суворов: Путінська розвідка – скоморохи, блазні і повний розвал держави
Ніякої
підготовки у російських агентів не було, це діти якихось начальників,
яких відправили за рубіж під прикриттям «успішних бізнесменів». До них
і батьки мали виїхати, коли Росія посиплеться...
Віктор
Суворов – розвідник-утікач ГРУ, який більше тридцяти років живе у
Великобританії. Він також найрезонансніший військовий історик на
території колишнього СРСР. Ми вже зверталися до нього напередодні 65-річчя Перемоги за інтерв`ю. Тема нашої сьогоднішньої розмови – недавній шпигунський скандал у Росії.
Колишній директор Лаври: За передачею Лаври стоїть корупція
Києво-Печерську
Лавру (ту її частину, яку ще не прибрала до своїх рук Московська
церква) передали з комунальної власності в державну. Після такого
рішення Київради столична інтелігенція, музейники й митці завмерли в
тривожному очікуванні. Що далі? Чи віддадуть землі й майно церкві
сусідньої держави? Що буде з музеями та творчими майстернями,
розміщеними на території заповідника? З цими та іншими запитаннями ми
звернулися до голови Всеукраїнської асоціації музеїв, колишнього голови
Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника Сергія
Кролевця.
У 2009 РОЦІ ПАРТІЯ РЕГІОНІВ БУЛА ПРОТИ ПЕРЕДАЧІ ЛАВРИ
На Кіровоградщині у самому розпалі сезон археологічнх
розкопок. Група журналістів на чолі із завідувачкою відділу охорони культурної
спадщини Кіровоградської облдержадміністрації Надією Лісняк завітали на
розкопки, що їх провадить експедиція викладачів і студентів Кіровоградського
педагогічного університету ім. В. Винниченка у селі Торговиця
Новоархангельського району.
Пархоменка вбив не Махно. З документального джерела
Прочитав
в «Україні молодій» за 23 червня 2010 року статтю М. Бублика «Як комдив
Макарів Яр «підняв», у якій наведено радянську версію про загибель
Олександра Пархоменка, витворену свого часу пропагандою з кон’юнктурних
потреб боротьби з Нестором Махном та яку досі розповідають у музеях. Насправді Пархоменко — перший заступник
Будьоного — загинув від куль прихильників УНР — бійців війська отамана
Чорноліського полку Панаса Хмари. Махно та його бійці не мали жодного
стосунку до загибелі Пархоменка, бо вони в той час узагалі не були на
території теперішньої Кіровоградської та Черкаської областей.
Цю книгу мало хто
тримав у руках. Тираж обмежений. Колекціонери не вагаючись віддають за неї
кілька сот доларів. Два томи унікального каталогу «Старовинні карти». Відмінна
поліграфія. Короткі, зрозумілі пояснення. Роздивляюся вже кілька днів… Хоча,
Олександр Прогнімак подарував мені каталог ще з півроку тому… Каюся – не було
часу!
Справа в тому, що
відомий дослідник і збирач старовини О.Прогнімак, має неймовірну колекцію
старовинних карт. Навіть відкрив музей карт на Подолі, куди безкоштовно може
прийти будь-який школяр, студент, історик… Власним коштом Олександр
Володимирович видав каталог карт! Випадок безпрецедентний!
Про рівень
колекції Прогнімака свідчить лише один красномовний факт: коли каталог побачили
англійські історики, почали переговори про перевидання його в Лондоні!
Жоден український
державний музей не може похвалитися такою колекцією.
Національний парк
"Синевир" - унікальне місце! Тут повинен побувати кожен українець!
Сподіваємося, так і буде! Це - гірське серце Закарпаття. Зрозуміло, добратися
сюди може не кожен... Є певні проблеми з комунікаціями - високо в горах...
Побувавши тут, ми закохалися у цей край! Ділимося!
Представляємо неофіційний сайт Синевира, зроблений у рамках програми
"Музейний сайт" часопису "Музеї України". Постараємося дати
максимальну кількість інформації для туристів, краєзнавців, істориків...http://sinevir.do.am/
Буго-Гардівська паланка -
адміністративно-територіальна одиниця
Запорозьких Вольностей часів Нової Січі (1734-1775). Площа Б.п.
дорівнювала 20.984 км2. Буго_Гардівська
паланка займала степи між лівим берегом Південного
Бугу, та правим берегом Інгульця - з одного боку, та Дніпром і
новосербським кордоном, - з іншого. По території Б.п. протікали притоки
Південного Бугу: Інгул, Мертві води, Синюха. В її межах було 373 зимівника.
Крім того, тут були села: Соколи, Вербове, Балацьке, Мигія, Корабельне,
Громоклія та ін. Центром паланки був Гард.
Винниченко повертається УКіровоградському
обласному
художньому музеї відбулася
урочиста презентація мистецької
колекції видатного державного і політичного діяча, письменника,
художника
Володимира Винниченка (1880-1951), поверненої на Батьківщину Українською
Вільною академією наук у США (м. Нью-Йорк).
Размышления о реальном состоянии общества.Владимир Остапович
- директор Музея булатного оружия и научно-технического центра "Булат
НВР" из Киева. На примере картины Олеся Бердника.
Владимир Остапович - директор Музея булатного оружия и
научно-технического центра "Булат НВР" из Киева. Именно он стоял у
истоков современного возрождения изготовления булатной стали и оружия из нее.
Но, прежде всего, Остапович - философ. Глобальный мыслитель. Разработчик новых
общественных сценариев планетарного развития.
Гамора - так називають водяну кузню на Закарпатті. Вона єдина в усій
Європі, але серед діючих. Приміщення збереглося добре, бо в давнину
будували на віки. В позаминулому столітті в селі Лесичеві, Іршавського
району на Закарпатті на цьому місті стояла паперова фабрика, коли вона
прийшла у занепад збудували водяну кузню, спеціально збудувавши для неї
загату для збирання води та канал для її подачі до кузні довжиною у 150
метрів. Саме слово Гамора, що нині означає кузню це прізвище одного з
перших її власників .
До музеїв антигламурної групи, що діють за підтримки
часопису «Музеї України», завжди прикута увага преси. Чесно кажучи,
співробітникам часопису і директорам музеїв слідопитів, козацької страви і
булатної зброї доводиться складати спеціальний телевізійний графік. Де ми вже
тільки не знімалися!
Про благородну
діяльність народного депутата Україні Станіслава Аржевітина ми чуємо вже не
один рік. З ним та його командою колись
працювали на початку незалежності. Тоді
він керував комерційним банком «Ажіо», а ми були його клієнтами. Доводилось
постійно спілкуватися в бізнесових справах. Наступний етап співпраці – робота в
Верховній Раді. Ми неодноразово звертались до депутата за допомогою в поверненні козацьких регалій. Але, не
склалось.
Українець оволодів секретом виготовлення давнього металу – булату
Новий канал про Музей булатної зброї
Декілька десятків років металург із Києва розробляв власну формулу, яку світ втратив ще у сиву давнину.
Упродовж
останніх століть зброярі багатьох країн намагалися розгадати таємницю
булату, і навіть втілити її у металі. Однак, директор центру "Булат”
переконує – українська версія булату найбільш наближена до
давньоіндійського прототипу.
Сучасна українська мова зберігає
мовну спадщину Трипілля в трьох своїх сферах – у словниковому складі
(десятки слів), у звуковій будові (милозвучність і деякі близькі до неї
явища, як приставні приголосні), у масиві власних назв (передусім назв
річок).
(клацайте на фото, щоб збільшити)
Карта англійських дослідників Роберта Макрама, Вільяма Крена і
Роберта Макнійла у книжці «The Story of English», на якій схематично
зображено поширення індоєвропейських мов від Середньої Наддніпрянщини.
У V–ІІІ тисячоліттях до н. е. на території України, Молдови,
Румунії процвітала знаменита трипільська культура
з оригінальною мальованою керамікою, будівництвом (зокрема,
двоповерховими і навіть триповерховими житлами), великими поселеннями
(які називають протомістами) площею в кілька сотень гектарів,
своєрідною міфологією, центральними образами якої були богиня-мати (як
символ материнства і земної родючості), бик (як символ сили, родючості,
неба і небесних явищ) і змія (як символ вічності, вічного руху). Назва
цієї культури (як і інших археологічних культур) у науковій літературі
зазвичай пишеться з малої літери, оскільки йдеться про певний
культурний тип, що має власні визначальні особливості. Першовідкривач
трипільської культури як комплексу своєрідних пам’яток – визначний
український археолог В. В. Хвойка (1850–1914).
Прочитав
в «Україні молодій» за 23 червня 2010 року статтю М. Бублика «Як комдив
Макарів Яр «підняв», у якій наведено радянську версію про загибель
Олександра Пархоменка, витворену свого часу пропагандою з кон’юнктурних
потреб боротьби з Нестором Махном та яку досі розповідають у музеях.
состоянии общества.Владимир Остапович
- директор Музея булатного оружия и научно-технического центра "Булат
НВР" из Киева. На примере картины Олеся Бердника.
