В останні роки президентства Л.Д. Кучми в Україні
розгорнулися дискусії про доцільність «узгодження» українських і
російських підручників з історії для загальноосвітньої школи. Підставою
була оголошена «спільна історія» України і Росії. Таким терміном
російські експерти характеризують період перебування України та інших
пострадянських країн у складі Московського царства - Російської імперії -
Радянського Союзу.
Україна впродовж
всієї історії завжди мала тісні зв’язки з чехами та словаками, і коріння
цих зв’язків губляться в глибині віків. Особливо ці зв’язки поглибилися
з часу входження наших народів до складу Австро-Угорщини. Про взаємне
збагачення наших культур, особливо літератури, написано десятки наукових
і науково-популярних книг.
На території колишньої Чехо-Словаччини
жили тисячі українців, як і тисячі чехів та словаків жило на Україні.
Мало хто з іноземців писав з такою любов’ю про знедолену Україну, як це
зробив видатний чеський поет і громадський діяч Карел Гавлічек
Боровський, який у 1842 р. відвідував наше місто Львів. У 1854 р. був у
Львові не менш відомий чеський письменник П.Хохолушек. Іменем Франтішека
Ржегоржа – видатного чеського етнографа, який жив у Галичині часто
бував у Львові, дружив з Іваном Франком, названо вулицю у нашому місті.
Уже в наші дні Львів відвідав один із організаторів Оксамитової
революції, засновник Громадського форуму, видатний чеський драматург,
президент Чехословаччини та Чехії Вацлав Гавел.
Сьогодні ми згадуємо найвидатнішого
чеського та словацького діяча, який любив Україну і українців і ним був
перший Президент незалежної Чехословаччини Томашек Ґарріґ Масарик.
Людина-легенда, людина, яку шанувала вся Європа, людина, яка передбачила
її майбутнє, людина, яка неодноразово дивилася смерті в очі і була
засуджена до страти.
Високо в горах
Синевірського краю довгий час існував єдиний
вЄвропі музей лісосплаву. Тут можна
було побачити побутові та житлові приміщення відважних лісорубів та
плотогонів-бокорашів (бокор — пліт)), які сплавляли річкою зрубаний ліс,
відпочити на греблі, помилуватися чудовими краєвидами, вдихаючи цілюще повітря.
Звідси починались туристичні стежки по
горам. В музеї показували та розказували
про старовинні знаряддя праці.
Вкотре
переконуюсь – літо треба проводити в горах. А точніше – в Карпатах, де прохолодні
росяні світанки змінюються приємно-теплими
днями, де літні дощі омивають зелені
луки та величні смереки стрімко спускаються незліченними струмками та
струмочками в гірські долини, де повітрянаповнене стійким п’янкимзапахом
гірських трав. Карпати неперевершені! Маленький рай, де ще досі зустрічаються
автентичні куточки великої України.
"Теорія змови” була, є і буде однією з найпопулярніших серед людства.
Віра в таємні організації, які контролюють усі без винятку сфери нашого
з вами життя, здійснюючи перевороти, війни, плануючи кризи та
піднесення, є, по суті, чи не безмежною. Люди поділяються на скептиків,
які вважають, що таємні товариства є лише зібранням клубів за
інтересами та не мають реального впливу, і на тих, хто схильний
приписати їм ледь не всі гріхи наперед на тисячу років. "Газета”
спробувала розібратися, що в інформації про "ляльководів світу” –
правда, а що – тільки міф.
Дмитро Горбачов про
українців: Я сам був вражений, наскільки нам є чим пишатися
У мистецтві й культурі наразі
відкрилося так багато всього зробленого українцями, що можна говорити
про добу панукраїнізму.
Українська Сварга - символ планетарного
духовного центру. Україна завжди була світовим центром культури і
цивілізації. На фото: Традиційна українська вишиванка 19 ст. з
атакуючими і захисними сваргами. Історико-археологічний музей "Прадавня
Аратта – Україна” в с.Трипілля
12
липня 2010 року виповнилося 95 років
від дня народження та 75-річчя громадсько-політичної і наукової
діяльності
відомого українського вченого-історика, завідувача відділу регіональних
проблем
історії України Інституту історії України НАН України, голови
Національної
спілки краєзнавців України, голови правління Всеукраїнського фонду
відтворення
видатних пам’яток історико-архітектурної спадщини ім. Олеся Гончара,
голови
Головної редакційної колегії науково-документальної серії книг
«Реабілітовані
історією», лауреата Державної премії СРСР, заслуженого діяча науки і
техніки
України, академіка НАН України, Героя УкраїниПетраТимофійовичаТРОНЬКА.
Айвазовский - английский шпион?! Остановимся на личности художника Айвазовского.
Айвазовский не
был отнюдь "бедным художником" - маринистом, подвижником, каким
нам его хотят представить. Город Федосия
- это Айвазовский. И не так, чтобы Айвазовский просто в Феодосии
родился, - нет - фактически город Феодосия принадлежал семье Айвазовских как
своя личная вотчина, помещичья усадьба, личная плантация.
Металургійне виробництво 10–13
століть, розташоване не менш як на кількох десятках гектарів, і нині
залишається унікальною, проте ніким не дослідженою пам’яткою Європи.
Село Харалуг у межиріччі Случа і
Горині належить до Корецького району Рівненської області. Шлях туди
схожий на екскурсію до Освенціма: дитячі панчішки і кофтинки, які
сушаться на тлі зруйнованих корівників, надихають на моторошні
асоціації.
Московським флотом на Чорному морі ще і
не пахло, як 15 червня 1620 року гетьман Яцько Неродич (Бородавка) мав
усі підстави стверджувати, що «перед Військом Запорозьким тремтить земля
польська, турецька і весь ворожий світ».
Матеріали як Центрального історичного
архіву нашої країни, так і російських державних архівів свiдчать:
козацькі човни і довбанки в освоєнні Чорноморського басейну випередили
московські судна на два з половиною сторіччя! Якщо не обмежувати
історичний екскурс приємним для Росії 1774 роком, коли низка перемог
армії Олександра Суворова змусила Туреччину підписати
Кючук-Кайнарджицьку угоду, згідно з якою Чорне море нарешті стало
досяжним для російських інтересів...
Писемна історія нашого народу (саме
писемна, як найдостовірніша) може бути віднесена на 500-700 років назад у
глибину століть, на період, відомий в археології як Черняхівська
культура (II-V ст. після Н.Х.), а в літературних джерелах – як гунський
рух. Греки, римляни та перси гунами називали різні народи. У цій роботі
мова піде про європейських гунів, які жили та діяли в II-V ст. на
теренах від Волги до Рейну.
«Риториці личить красномовство,
поезії – вигадка, історії – істина». Прокопій Кесарійський, VI ст.
Гуни – предки українців,
або Якою мовою говорив Гатило? Пишатися такими предками міг би
будь-який народ Європи. Наш князь-імператор Гатило не поступиться у
славі та честі Олександру Македонському і Цезарю. Та хто про нього знає?
Завдяки діяльности чи, швидше, бездіяльности українських істориків,
сучасні українці відлучені від найславетнішого періоду своєї історії. Чи
не пора покласти край такому неподобству?
Це – колекція
високого рівня. Давно ніхто не ризикував виставляти скільки предметів таких
далеких часів! То така давнина історії людства, що говорити про той період
можливо лише здогадками чи версіями. Анатолій Козименко, чия приватна колекція
«Озброєння доби бронзи», виставлена в центрі Києва, заслуговує на найвищі
оцінки! Розглядаючи ті предмети, можна багато чого зрозуміти у глобальному
розвитку людства. І відчувається, що Анатолій Васильович намагається осягнути
істину.
„Одесса всегда была русской!”. „Какие же вы одесситы,
если говорите по-украински!”…
Ці та подібні „перли” нині можна почути від деяких
осіб, які називають себе „карєннимі адєсітамі”, при тому, здебільшого,
безпідставно. Але диму без вогню не буває. Російська мовна та культурна
атмосфера створювалася в місті цілком штучними методами переважно за
часи Радянського Союзу, а не за російської імперії. Серед різноманітних
брудних засобів, в арсеналі був передовсім „російський міф Одеси”...
12 серпня 1399 року на берегах
невеликої української річки Ворскли зійшлися у кривавій січі близько 100
000 людей, що їх вели найвидатніші полководці того часу, але тільки
зараз вона стала відома широкому загалу.
Вітовт Великий (1350 — † 27 жовтня 1430) —
Великий князь Литовський (1392—1430), син Кейстута.
Історія України часів після
монголо-татарської навали довгий час залишалася білою плямою для
більшості українців. Тільки зараз вона починає потихеньку висвітлюватися
і стає відомою. Московська, а потім і Радянська історіографія старанно
обходила, замовчувала, або ж по просту перебріхувала цю бурхливу,
драматичну і героїчну пору в історії українського і білоруського
народів.
Найоригінальніший
подарунок для Президентів. Для кого?
Маємо можливість
представити чергову сенсацію. Виготовлено незвичний ювелірний виріб, який з
самого початку має значну історичну
цінність. Хоч ще і не побував у руках жодного визначного діяча сучасності. Крім
ювелірної та історичної цінності, цей ймовірний музейний експонат, що можливо,
дуже скоро стане подарунком, став знаковим – бо поклав початок якійсь химерній
естетиці оновленого пострадянського простору. Це дійсно щось унікальне! Давно
спостерігаючи за тенденціями розвитку елітарного ринку, можу впевнено
стверджувати – такого ще не було! Чи особисто я не бачив!
ХАКЕРСЬКА
АТАКА НА ЖУРНАЛ "СУРМА" Козацький
журнал
"Сурма" - знову з Вами! Добре знаний у світі і Україні та за її межами часопис
має як чимало друзів так і ворогів. Днями було організовано потужну
хакерську атаку. Сайт впав. База даних, ймовірно, знищена. Нам так і не
вдалося отримати від адміністрації системи Укоз хоч якихось пояснень...
Більше того, нам вже не належить і доменне ім*я! Хтось зареєстрував на
себе і схожі...
Загадки змія на перекладині Іноді
якась маленька замітка і кілька фото викликають цілу зливу емоцій.
Виникає купа передруків та і ще на таких сайтах, про існування яких
широка громадськість навіть не підозрює. І читають ті загадкові сайти
дуже непрості люди. Найцікавіше, що як правило, автор випадкової
замітки дізнається про те все останнім. Та й то, лише тоді, коли
починають висилати лінки...
Все почалося з цієї коротенької замітки
В Україні зникають
інтернет-видання… Тільки пішли
чутки
про можливі реєстрації та
перереєстрації та інші утиски, як почали зникати з мережі інтернет
сайти, що
дозволяли собі критично висловлюватися про владу та події в Україні.
«А
почему вы ничего не написали об участии казаков в последних выборах
киевского мэра? Ваша статья тогда получилась бы гораздо интереснее», —
покритиковал один из читателей мой материал «Печатный
мусор обещаний», опубликованный в предыдущем номере
газеты. Пришлось заглаживать свою вину. Но выяснить, каких казаков имел в
виду автор письма, оказалось очень непросто. Сейчас поймете, почему.