Ірина Пироженко: Вишгородський заповідник відкрив два нових музеї!
Співробітники
Вишгородського історико-культурного заповідника, можна сказати,
здійснили моральний подвиг – попри всі негаразди зуміли відкрити аж два
нові музеї! Слід відзначити і допомогу Управління культури Київської
ОДА. Заповідник проводить постійну інформаційну кампанію, підтримує
контакти з журналістами, давно запустив власний сайт
Согласно словарю народных географических теминов
Э.М Мурзаева в основе названия лежит древнее украинское слово «звір» (словообразующий корень –вір) означающее яр, овраг, глубокая яма.. Отсюда местность с многочисленными “віринцями” получила название Зверинец Топ-статья от шеф редактора Михаила Волгина
Пам'ять війни зближає народи. Спілкування з грузинською делегацією були дуже теплим і людяним. В розмові з журналістами пан консул розповів і про сучасну Грузію, про життя після «революції троянд» та російської агресії проти Грузії, дякував за повагу і шану до долі загиблого в Україні грузинського воїна. Його слова вдячності були щирими і теплими, як привітне сонце того літнього дня
Падіння двору Романових навесні 1917 року призвело до створення загонів українського Вільного козацтва, ще мало вивченого на терені Кіровоградщини. “Для оборони вольностей Українського народу та охорони ладу” створювалися сотні на Черкащині, Київщині, Звенигородщині, Херсонщині, Катеринославщині, Поділлі, Полтавщині.
Архівні документи, що стосуються Мурзинки, Петриківки, Нової Праги (до питання заселення краю)
Сучасна Нова Прага з'явилась спершу як слобода (сотня) Мурзинка Новослобідського козачого полку (Слобідський полк, Новослобідське козацьке поселення, Новокозацький полк), який існував з 1753 по 1764 роки. Він став новою адміністративно-територіальною та військовою одиницею с центром у фортеці Святої Єлизавети. Полк сформовано за ініціативою російського уряду для поселення тих жителів існуючих до появи Нової Сербії поселень, яким за указом треба було звільняти місця длясербів.
Заселення цього регіону, так званих «задніпрських місць», що в 1732 відійшли до Російської імперії, відчутно пожвавилось вже на поч. 18 ст. вихідцями з Гетьманщини та «Польської України». В основному це були козаки Миргородського та Полтавського полків. Оті довелось місцевому населенню, починаючи з 1753, селитися поруч із Новою Сербією, на 20 верст углиб запорозьких земель або повернутися назад у Гетьманщину. Більшість вибрали останнє. Право вибирати місце і заселяти слободи надавалось так званим «осадчикам», осадчим. Мурзинським осадчим став Василь Петрик.
Розпеченого
липневого дня ми зібралися в Музеї слідопитів Нових Петрівців. Директор музею,
досвідчений пошуковець Володимир Даниленко продумав маршрут. Кращий музейний
фотограф Сергій Камшилін перевірив апаратуру, а його донька з цікавістю
роздивилася виставку «Іржаве обличчя війни».
Так розпочалася
експедиція «Таємниці Лютізького плацдарму»!
Нерозгадані
загадки Другої світової війни продовжують хвилювати істориків. Преса
періодично повідомляє про неймовірні відкриття. До процесу пошуків
долучилася команда журналістів і музейників.
Журнал
«Музеї України» та Музей слідопитів, за підтримки Національного
музею-заповідника «Битва за Київ у 1943 році», Новопетрівської сільради
розпочинають пошукову експедицію «Таємниці Лютізького плацдарму».
Більшість
музеїв України – маленькі приватні та відомчі. І якщо життя комунальних
і державних, хоч якось контролюється чиновниками, то тисячі закладів,
що виникли на базі приватних чи відомчих колекцій, існують у зовсім
іншому вимірі.
Сталося
так, що часопис «Музеї України» виявився причетним до підтримки і
створення кількох таких музеїв. Більше того, виявився втягнутим у
скандали, протистояння, інтриги…
З давніх часівв усіх монархіях світу існувало поняття – «достоїнство честі» в особі коронованого монарха та глави держави, що «жалує» герби.Оскільки в нас тимчасово монарх відсутній, то така «честь» належить носію делегованої влади - парламенту та голові держави Президенту України. А наш прем’єр Президента чомусь якось не помітила… та «затвердила герб держави».
На Кіровоградщині є місце куди їздять віруючі паломники, щоб поклонитися святим мощам та навіть зцілитися. Це церква в Іскрівці, де зберігаються мощі святого великомученика Миколи Іскрівського.Церква в Іскрівці збудована в 1905 році на гроші, ні кого небудь, а самого царя Миколи II.
В
уряді України засідають або закінчені дурники, або цинічні
негідники-масони! У дурників якось не віриться… На урядовому засіданні
(!) одноголосно (!!!) затвердили великий герб України. Вірніше, бліду
копію герба сімейства всесвітніх олігархів і членів світового уряду,
Ротшильдів!
Великое Княжество Русское – правопреемник Киевской Руси
Меня давно раздражают, наспех сделанные, "карты Украины 17 века", которые гуляют по интернету, и которые призваны показать, как Украина, якобы, должна быть "благодарна" Российской Империи за "подаренные" территории. Ясно, что эти поделки состряпаны далеко за пределами Украины, людьми, которые абсолютно не знают её истории.
Шаблею і вірою святою, воля від Бога дається, Зрадою і кволістю все святе втрачається!!!
"Упродовж двох років перебування в Московії замок висів на наших серцях, а розум було до крайнощів пригнічено й скуто, бо в цій країні ніхто не може відчувати себе хоча б трохи вільним і задоволеним, але усяк, як-от ми ніколи не перестане ніяковіти духом і тривожитись серцем.
Навпаки, Країна Козаків була для нас немовби нашою рідною землею, а її мешканці стали для нас добрими приятелями та людьми, як-от ми самі." (Україна – Земля Козаків,П.Халебський)
Думаю не открою секрет, когда скажу, что есть история – как фундаментальная наука, а есть история – как набор бытовых исторических мифов, циркулирующих в народе (часто, в действительности, неправдивых). И, как по мне, сегодня, именно по этой "кухонной линии фронта" проходит самая настоящая ментальная война.
Тот, кто навяжет свои исторические и культурные мифы другому – тот и победил (одним из таких мифов, например, является миф о переселении русского народа, после татарских погромов, из Киева на север: миф, потому что, все о нем знают, но никто еще не предоставил ни одного исторического документа, который подтверждал бы это).
27 червня (за старим стилем) 1709 року під Полтавою відбулася битва, яка переломила хід Великої Північної війни. Молодий і амбітний шведський король Карл ХІІ програв царю Московії Петру І-у і змушений був разом із рештками своєї армії утікати в Бендери під захист Туреччини. Для України, яка виявилася втягнутою у війну, ця подія стала національною катастрофою, оскільки після Полтави вона швидко втратила майже все, що залишалося від її прав і вольностей.
Міжнародний
детектив завершується. Ми знайшли оригінал шаблі Мазепи в Пітері!
Точніше, ймовірний оригінал. Коли вдасться пробитися до одного з
найзакритіших спецхранів Росії, отримати якісні фотографії, здійснити
експертизу… Але, сумнівів майже нема – ми знаємо де лежить зброя,
знаємо інвентарний номер, знаємо імена багатьох людей, які її бачили і
впевнені в справжності зброї!
Нині модно клеймити скінхедів, расистів, антисемітів, говорити про рівність та різні національні фобії. А в Кіровограді, де нещодавно викрито змову , що мала на меті підрив синагоги, мають намір встановити ще й пам’ятник антисеміту Олександру Пашутіну. Саме у квітні 1881 року, коли містом керував пан Пашутін у місті було перший в імперії організовано чорносотенний єврейський погром.
Нові прихильники колоніальної назви, що без усякого сумніву працюють „ під російське замовлення” на чергове поросійщення України, не будуть будувати українцям храми, бо храм на брехні великий гріх, обмежилися малими „доказами”: замовили намалювати „реконструйовану копію«зниклої ікони» з образом Єлізавети та змінили вивіски з назвою міста на своїх церквах, ніби перейменування Кіровограда вже довершений факт і ми всі живемо ніде небудь, авже в... російському колоніальному Єлізаветграді.
Суспільство
забуло про «червоних» слідопитів, пошуковців, які багато років встановлюють
імена загиблих солдат, ведуть розкопки…
-З кожним роком
працювати все важче! – говорить пошуковець Володимир Даниленко, - Адже, все
тримається на ентузіазмі… Зроблено чимало… Хотілося б, аби про рух слідопитів
знало більше людей…
Воєнне лихоліття завжди переповнене жалобою і болем, стражданнями фізичними і духовними, розпачем, злобою, страхом. На цьому ж тлі зблискують карати найвищого прояву людської сутності. Але навіть у суспільному масиві батальної веремії є сторінки, які ще драматичніше віддзеркалюють події, ніж фронтові будні. Це боротьба в тилу ворога. Війна 1941-45 років не виняток.
Міжнародний
детектив завершується. Ми знайшли оригінал шаблі Мазепи в Пітері!
Точніше, ймовірний оригінал. Коли вдасться пробитися до одного з
найзакритіших спецхранів Росії, отримати якісні фотографії, здійснити
експертизу… Але, сумнівів майже нема – ми знаємо де лежить зброя,
знаємо інвентарний номер, знаємо імена багатьох людей, які її бачили і
впевнені в справжності зброї!
