Курчатов
– столица зловещего Семипалатинского полигона. Некогда суперсекретный
город советской ядерной программы. Полигон, где произведено 456
наземных и подземных атомных взрывов, отсюда в 60 километрах…
После
провозглашения независимости, Президент Казахстана Н.Назарбаев закрыл
полигон специальным Указом. И город начал стремительно умирать.
Погляд вихопив
незвичний газетний логотип – «Українська культура». Придбав. Виявилося, що це
оновлений варіант добре відомої газети «Культура і життя»! Легендарного
видання, що виходить аж з 1923 року!
Нова команда менеджерів
Анатолія Сєрікова, що очолила Державне підприємство «Газетно-журнальне
видавництво Міністерства культури і туризму України», продовжує приємно
дивувати.
Таке словосполучення ви могли почути не раз і не два, особливо протягом останнього часу. Коли історики, краєзнавці, журналісти отримали доступ до засекречених раніше архівів, змогли прочитати документи минулих часів і донести людям ту правду, про яку вони дізнались. Правду часто страшну, зі звірячим обличчям, за що її й приховували.
Починаючи з 2001 року, кожного літа, в
Батурині збираються археологиаби
відкопати і дослідити загадки мазепинської столиці.
Цей рік не став винятком: до Києва з
Торонто (Канада) прибув виконавчий директор українсько-канадського
Батуринського археологічного проекту, доктор Канадського інституту українських
студій Володимир Мезенцев для участі в Батуринській експедиції.
Володимир Мезенцев вже кілька років
плідно співпрацює з редакцією журналу «Музеї України». На шпальтах видання
друкувалися звіти минулих експедицій, пан Володимир став членом редколегії,
представником часопису в Канаді.
Владимир Даниленко открыл на чердаке гаража настоящий музей военной техники
В
Украине принято открывать свои кафе, свой бизнес… А вот свои музеи
почему нет. Хотя частных коллекционеров у нас – пруд пруди, а кто из
них подпустит к своим сокровищам простых смертных? Вот Владимир
Даниленко и решил побороть этот стереотип. Правда, в его
импровизированный Музей следопытов, как его нарекли, доступа широкой
публике пока нет
18 липня поточного року український Кабінет затвердив Положення про Великий Герб України. Як очікується, Парламент може розглянути його вже у вересні або на початку жовтня. У разі затвердження, Україна отримає Великий Герб, який буде зображено на державних печатках, установах тощо. Для ухвалення цього останнього конституційного символу держави потрібно триста голосів, а, отже, цілком імовірно, що ця тема знов перетвориться на предмет жвавих політичних домовленостей між різними фракціями.
На чисельні
прохання цінителів і журналістів, проводиться виставка «Романтика війни та
зброї»! Минулого року часопис «Музеї України» з центром «Булат НВР», провів
виставку «Романтика булатної зброї», що мала неабиякий успіх у киян. Однак, всі
зацікавлені не встигли відвідати виставку…
Тож нині, ми
вирішили розширити склад учасників і розгорнути експозицію на кілька місяців.
Так і народилася унікальна концепція.
Розпечене
повітря, терпке вино, вигорілий степ, солончаки, сади, виноградники, море, малі
річки – то все вона, таємнича Бессарабія. Древній край з непростою історією,
щирими людьми доброго десятка національностей, власними проблемами та гордістю…
Про цей регіон
якось не дуже часто пишуть газети. Сюди не просто добратися з Великої України –
поганенькі дороги, перетин кордону з Молдовою. Можливо тому, тут зовсім інший
ритм життя.
Уривок з книги „На землі Аполлона, Артеміди і Посейдона”
Вже не одне покоління істориків хвилює історія Трої – могутньої Пріамової (правильно, мабуть, Періанової) держави. Достеменно й на сьогодні невідомо, де вона знаходилася і предки яких народів її населяли... Уважне прочитання „Історії” Геродота з картою в руках дає вражаючі результати.
Наприкінці літа в Україні немало говорять про День Незалежності, рідше - про День Державного прапора. Кіровоградська ОО УНП вважає, що не слід залишати поза увагою також ще одну дату, котра покликана об’єднувати не лише українців, а й цілі епохи, показуючи безперервність історичного творення Української держави.
Головне зло – Інгул, так як у деяких місцях своїх він слугує місцем незаконного звалища нечистот; у нього ж спускаються брудні лазневі води та ін.”, – такого висновку дійшли упорядники започаткованого за міського голови Іванова довідника "Увесь Єлисаветград”. Додамо до цього, що міською комісією якось штрафувався за витік коров’ячих нечистот із двору на розі Болотяної і Михайлівської (Пролетарської і Кірова) батько Г. Зінов’єва (одного із лідерів більшовиків) – Радомисльський.
Петербург, літо 1860 року. Випускник академії Генштабу Микола Новицький виїжджає за направленням до Єлисаветградського кавалерійського офіцерського училища. Але по дорозі на рідну Україну голову обсідають думки не лише про майбутню викладацьку роботу. До неї 27-річний офіцер, здобувши ґрунтовні знання в академії, добре готовий. Та була ще нагальна і благородна справа на Черкащині. Мова йшла про доручення столичного комітету “Товариства для допомоги нужденним літераторам і науковцям” провести переговори щодо визволення з кріпаччини братів Тараса Шевченка Микити, Йосипа, сестри Ярини і племінника Савелія із сім’ями в с. Кирилівці, яких 1850 року жаботинський поміщик Фліорковський купив у Енгельгардта.
Будинку, який розпочинає в Кіровограді вулицю Леніна, – вже понад півтора століття. Звели його у зв’язку з потребою мати в часи аракчеєвських поселень спеціальне штабне приміщення та місце, де могли б розміщуватися раз на кілька років російські імператори зі свитою під час приїздів на військові маневри, які відбувалися за участі до ста тисяч осіб у навколишніх полях після збору врожаю.
Військові другої категорії, тобто – з Поселенської частини, за винятком у рідких випадках осіб, які займали вищі посади, походили з бурбонів або кантоністів, які вислужилися. Ці особи в більшій частині випадків дуже розумні, не пропускали своєї вигоди, але неосвічені і грубі, компанію з ними водити можна було лише за необхідності! Військові ж першої категорії… комплектувалися усі недоростками із дворян, тобто дітьми місцевих поміщиків.
В
1941 році тут йшли страшні бої. Від кордону відступала 41 стрілецька
дивізія, з усіх сил стримуючи німців. Саме тут, в районі села Ровжі
Вишгородського району відбувся останній бій. Тут і знайшли ту
неймовірну бомбу…
В
лісі працював один пошуковий загін з потужними металодетекторами. Вони
і розкопали бомбу. Директор Музею слідопитів з Нових Петрівців
Володимир Даниленко, що побував біля знахідки, почав нервувати – 250
кілограмова смерть, лежала прямо поруч з дорогою, недбало прикидана
землею.
Мало хто з українців сьогодні усвідомлює собі той факт, що в Давній Русі крім Київської існувала ще одна наша держава, а саме Велика Хорватія, засновником якої був князь білих хорватів Самослав. Найбільше з усіх слов'ян постраждали від аварської навали хорвати і дуліби і тому в жодному разі білі хорвати не мали би залишитися осторонь процесів утворення першої в нашій історії держави, яку очолив князь Самослав, який відомий нам з іноземних джерел під спрощеним ім'ям Само.
Курчатов
– столица зловещего Семипалатинского полигона. Некогда суперсекретный
город советской ядерной программы. Полигон, где произведено 456
наземных и подземных атомных взрывов, отсюда в 60 километрах…
Владимир Даниленко открыл на чердаке гаража настоящий музей военной техники
18 липня поточного року український Кабінет затвердив Положення про Великий Герб України. Як очікується, Парламент може розглянути його вже у вересні або на початку жовтня. У разі затвердження, Україна отримає Великий Герб, який буде зображено на державних печатках, установах тощо. Для ухвалення цього останнього конституційного символу держави потрібно триста голосів, а, отже, цілком імовірно, що ця тема знов перетвориться на предмет жвавих політичних домовленостей між різними фракціями. 
