Коли гортаєш сторінки більшовицьких газет краю 1920-1922 років, на
очі трапляється найуживаніша фраза (у рубриках, у заголовках, у
текстах) – "боротьба з бандитизмом". Звичайно, в роки постійних змін
влад (царська, більшовицька, українська народно-республіканська,
денікінська, німецько-австрійська, гетьманська), коли в містах і селах
не встигали по-справжньому сформуватись органи управління чи
самоврядування, на кін суспільного життя виходили кримінальні елементи
й користались безпорядками й анархією, аби творити свої чорні безбожні
справи: грабунки, розбої, залякування.
У сімферопольському
видавництві «Таврія» вийшла книга «Повстанчий Крим» про діяльність
ОУН-УПА на території півострова в 1941-1945 рр. Автором книги є голова
Севастопольського відділення товариства «Просвіта» Володимир Проценко.
Велика страна Румыния, а памятник своему кумиру и окупанту украинских земель, кроме как на Одеcщине, поставить негде… Именно в Одесской области хотят поставить памятник идеологу Великой Румынии Александру Авереску. Как сообщает еженедельник «Комментарии», этого добиваются активисты румынских этнических организаций и румынские дипломатыв Украине, в частности, Генеральный консул Румынии в Одессе. Румынская експасия на марше и использует благовидный повод, что их румынский маршал… наш земляк.
Такого музею
більше нема! Перевірено. Є чисельні музеї бойової і трудової слави, червоні
куточки, світлиці… Потужні державні музеї і приватні колекції. А придумана нами
концепція Музею слідопитів поки-що єдина.
БУВ ЗАЇЖДЖИЙ ДВІР Попри
всі проблеми і негаразди в економіці у Кіровограді ростуть новобудови.
Зокрема, напроти обласного суду по вул. К. Маркса працює потужний кран,
зведено кілька поверхів будівлі. А що було на цьому місці раніше?
Кримська війна: Історія без цензури або Про те, як «российская слава» Севастополя оплачувалася українською кров’ю
Нині в контексті геополітичної
боротьби проти територіальної цілісності України певні політичні сили
всіляко намагаються оживити давні міфи, водночас створюючи нові.
Оскільки ж будь-якій пропаганді властива цілковита байдужість до
істини, то пропагандистів геть не цікавить, як було насправді, позаяк
наріжним каменем їхньої діяльності є політична користь
Спершу ми просто
популяризували музеї. Потім втяглися у жорсткі інформаційні кампанії з захисту.
Пройшли кілька скандальних епопей з судовими процесами. Розпочали розшук наших
культурних цінностей, розпорошених приватними колекціями і спецхранами багатьох
країн. Нині маленька команда часопису «Музеї України» активно допомагає
створювати нові приватні і віртуальні музеї.
Десь після 35,
власний день народження перестає бути святом. Навіть навпаки – породжує легку
депресію. Десятки стандартних телефонних поздоровлень втомлюють, а купа гостей
– напружує. На згадку залишається легке похмілля і гори брудного посуду…
Их
жизнь - это поиск. Они по крупицам восстанавливают историю войны.
Первый в Украине частный музей Великой отечественной уже работает в
Петровцах - в доме Владимира Даниленко. Исследователь Лютежского
плацдарма собирал свою коллекцию несколько лет. Видел её и Руслан
Яромолюк.
До
наших днів, на жаль, не зберігся колишній будинок громадського зібрання по вул.
Леніна (Дворцовій), як і меморіальна дошка на ньому, яка повідомляла, що там з
1869 р. виступав любительський театральний гурток, заснований Карпенком-Карим і
Кропивницьким, а 1875 р. вперше було поставлено “Вечорниці” Ніщинського. Серед
учасників тієї постановки – Кропивницький, Тобілевичі, Ніщинські, юнкери
Шевченко (племінник Кобзаря), Ліхтанський, Хвостов, Гейціг, Білявський (і ще
кілька невідомих), донька унтер-офіцера, вчителька П. Дворецька, син священика
эУспенського собору П. Левитський (майбутній зять П. Ніщинського), М.
Федоровський.
Імена справжніх героїв виринають з «туману історії»
Кіровоградська обласна організація Всеукраїнського об’єднання "Свобода" з метою увічнення пам’яті славного лицаря національно-визвольних змагань 20-х років ХХ століття Костя Блакитного ініціює збір коштів на встановлення пам’ятника Герою у селі Ганнівці Петрівського району Кіровоградської області.
"Буковинська згода" у контексті історії міжетнічних компромісів у Дунайській
монархії "Повне політичне домінування угорців було закріплене "Законом про права
національностей" (1868 р.), який надавав немадярським народам Угорського
королівства обмежену культурну автономію, однак підкреслював наявність в
Угорщині "єдиної політичної нації – єдиної неподільної угорської нації, членами
якої є всі громадяни країни, до якої б національності вони не належали". На
думку дослідників, проблема полягала, не в самому проголошенні етнополітичної
єдности Угорщини, а у тому, що ця єдність трактувалося угорською аристократією
як виправдання власного панування й політики мадяризації, яка особливо
посилилася наприкінці ХІХ століття", - пише Іван Монолатій у останньому числі
журналу Ї.
Як відомо, фактичним засновником Великої Хорватії був нетранський князь Самослав, який переміг у кривавому протистоянні не тільки аварів, а й франків і розширив кордони своєї держави аж до Кедан на заході і Стільська на сході. Однак, у 662 р. він помер і ця держава розпалася на чотири князівства – Нетранське, де правили безпосередні нащадки Славника, з яких нам відомі лише імена князів Прибини і Коцеля, Краківське, де панували нащадки Крака, Стільське, правителі якого нам невідомі і, нарешті, Хорватське на території сучасної Чехії, правителю якого, князю Славнику, в середині Х ст. вдалося знову об’єднати Велику Хорватію в одну державу, яка, хоч і на короткий час (тому про неї так мало відомостей) стала однією з найбільших держав в Європі.
Розмах, із яким в Україні та Росії відзначається 200-ліття з дня народження українського письменника Миколи Гоголя, дає підстави вважати, що ця постать й надалі має чималий вплив на свідомість не лише простих людей, а й державних і політичних діячів, окремих країн тощо.
Арії - самоназва древніх племен, що у середині IV тисячоліття до нашої ери зародилися у пониззі Дніпра. Назву їх трактують по-різному: і "вівчарі", і "оратаї", і "шляхетні".Це була одна з найдавніших народностей так званої індоевропейської мовної спільноти. Центр найдавніших індоєвропейців розташовувався у Подунав'ї, а потім перемістився до Подніпров'я, на плодючі чорноземи. "Індоєвропейці" створили найдавнішу на Землі державу - "Священну країну хліборобів" Аратту.
В журналі „Українець” нині друкується науково-популярний цикл Сергія Піддубного „Земля, звідки забило джерело сучасної цивілізації”. Ця стаття була надрукована у другому номері часопису в дещо скороченому вигляді. Тут вона подається в повнішому обсязі.
«Героїчна оборона Севастополя 1854 - 1855 років під час Кримської війки. Севастополь - місто «русской слави». Ці два речення відомі сьогодні більшості громадян, як у Російській Федерації, так і в Україні. У них закладено тези, які може самостійно розвинути будь-яка людина, навіть не знаючи історичних фактів. Мовляв, якісь окупанти вдерлися до Криму з метою захопити «ісконно» російські землі. Але тут їм на заваді став Севастополь, який героїчно захищали російські солдати і матроси. Особливо «обізнані» ті громадяни, які вивчають історію за художніми творами: книжними романами та ігровими кінофільмами. Про те що ці «ісконно російські землі» були загарбані Російською імперією лише за 71 рік до згаданих подій вони чомусь забувають. Багато хто з пересічних громадян навіть не знає чим же завершилися оборона Севастополя і Кримська війна - перемогою чи поразкою.
Іще
зовсім недавно ім’я останнього кошового отамана Січі Запорозької Петра
Калнишевського було відоме лишень вузькому колу істориків. Для широкого
загалу на це ім’я було накладене «табу», як і на сотні імен інших
уславлених особистостей, пов’язаних із волелюбством, непокорою,
українським патріотизмом.
Их
жизнь - это поиск. Они по крупицам восстанавливают историю войны.
Первый в Украине частный музей Великой отечественной уже работает в
Петровцах - в доме Владимира Даниленко. Исследователь Лютежского
плацдарма собирал свою коллекцию несколько лет. Видел её и Руслан
Яромолюк.
Арії - самоназва древніх племен, що у середині IV тисячоліття до нашої ери зародилися у пониззі Дніпра. Назву їх трактують по-різному: і "вівчарі", і "оратаї", і "шляхетні".Це була одна з найдавніших народностей так званої індоевропейської мовної спільноти. Центр найдавніших індоєвропейців розташовувався у Подунав'ї, а потім перемістився до Подніпров'я, на плодючі чорноземи. "Індоєвропейці" створили найдавнішу на Землі державу - "Священну країну хліборобів" Аратту. 
